Чи потрібно включати всі обсяги викидів в екологічний податок

Зв’язок інформації, наведеної у дозволі на викиди, з екологічним податком визначено статтею 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12#n125

Дозвіл на викиди є обов’язковим документом, який надає право експлуатувати об’єкти, що є джерелами забруднення. У ньому перелічено всі види забруднюючих речовин, які підприємство має право викидати. Саме за цими видами речовин здійснюється облік і розрахунок екологічного податку.

Якщо дозвіл відсутній, це тягне за собою дві групи відповідальності:

— за несплату екологічного податку, якщо викиди фактично здійснюються;

— за сам факт здійснення викидів без дозволу.

Відповідно до пункту 242.1.1 Податкового кодексу України об’єктом і базою оподаткування є обсяги та види забруднюючих речовин, які фактично викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Тобто оподатковуються не «дозволені» обсяги, а фактичні.

Про це прямо зазначено в статті 249.3 ПКУ: платник податку визначає обсяги викидів самостійно на підставі матеріалів інвентаризації викидів забруднюючих речовин. Саме інвентаризація містить відомості про назви речовин та їхні кількісні показники, і на її основі видається дозвіл на викиди.

Таким чином, для розрахунку екоподатку беруться фактичні викиди. Зазвичай вони збігаються з тими, що зазначені в дозволі, оскільки дозвіл базується саме на даних інвентаризації.

Якщо ж у дозволі не зазначено конкретний обсяг викидів, то фактичні обсяги визначаються:

— за результатами інструментальних вимірювань;

— або, якщо такі вимірювання неможливо провести, на підставі технічних паспортів обладнання, де вказана кількість забруднюючих речовин, що потрапляють у повітря за умов максимальної роботи.

Щодо складу забруднюючих речовин діє той самий принцип — податок справляється лише з фактичних викидів. Якщо в дозволі зазначено певну речовину (на підставі інвентаризації), а підприємство стверджує, що її викиди відсутні, це потребує доказів і внесення змін до дозволу. Інакше податкова має підстави вважати такі викиди здійсненими.

Інша ситуація — коли обладнання не експлуатується взагалі. У такому разі підприємство має заздалегідь повідомити про це податковий орган:

https://7eminar.ua/news/3011-ipk

Отже, якщо діяльність не ведеться і викиди фактично не здійснюються, податкове зобов’язання не нараховується по жодній із речовин. Проте неприпустима ситуація, коли є дозвіл, але податок обчислюється вибірково лише за окремими речовинами.

• Додатково, щодо викидів двоокису вуглецю, існує особлива ситуація, дивіться:

https://7eminar.ua/news/11194-ci-potribno-zvituvati-za-vikidi-dvookisu-vuglecyu-do-500-tonn