Так, виникає у разі прощення заборгованості. Визначати строки позовної давності по зовнішньоекономічному договору за ЦКУ можна тільки в ситуації, коли до нього застосовують право України і це обумовлено в тексті самого договору.

Підприємство може або чекати закінчення строку позовної давності (з урахуванням особливостей обчислення позовної давності у сфері ЗЕД) або ж підписати з нерезидентом документ (договір, додаткову угоду, акт тощо) щодо «прощення» заборгованості за відповідним договором і списати її датою підписання такого документа. На підтсаві НПСО 10 саме цією датою «з’явиться впевненість» у тому, що цю заборгованість вже не буде погашено.

При списанні дебіторської заборгованості, що виникла внаслідок здійснення зовнішньоекономічних операцій, слід враховувати вимоги Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі - продажу товарів 1974 року (дата набуття чинності для України 01.04.1994р.).

Ця Конвенція визначає умови, за яких вимоги покупця та продавця один до одного, що випливають з договору міжнародної купівлі - продажу товарів або пов`язані з його порушенням, припиненням або недійсністю, не можуть бути задоволені внаслідок закінчення певного періоду часу. (Див. ІПК ГУ ДПС у Вінницькій області від 15.05.2025 №2658/ІПК/02-32-07-06-13 )

Заборгованість списується згідно з п. 11 НП(С)БО 10:

якщо щодо цієї заборгованості формувався резерв сумнівних боргів, то вона списується в рахунок зменшення цього резерву (Д-т 38 – К-т 362);
якщо резерв не створювався або його недостатньо, то вона списується за рахунок витрат: Д-т 944 – К-т 362.

Якщо резидент прощатиме борг нерезиденту, такий дохід нерезидента буде оподатковується податком на доходи нерезидента відповідно до пп. 141.4.1-141.4.2 п. 141.4 ст.141 ПКУ (якщо інше не передбачене положеннями міжнародних договорів України). Порядок зняття операції з валютного нагляду в цьому випадку Інструкцією НБУ від 02.01.2019 р. № 7 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007500-19#Text прямо не врегульований, тож з приводу зняття операції з валютного контролю рекомендуємо звернутися безпосередньо у валютний відділ банку, де обслуговується компанія-резидент.

Відповідальність за порушення граничних строків розрахунків за експортно-імпортними операціями визначена ч. 5 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» і передбачає нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% від суми неодержаних грошових коштів.

Якщо йдеться про незначну суму заборгованості, яку банк) зніме з валютного нагляду, не чекаючи повного її погашення - пеня підприємству не нараховуватиметься.

Щож до різниці за пп. 140.5.10 ПКУ, то фінрезультат збільшується у разі надання безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, які не є платниками податку на прибуток (крім фізосіб), та платникам податків, які оподатковуються за ставкою 0% відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX ПКУ.

Своєю чергою, за пп. 133.2.1 ПКУ платниками податку на прибуток- нерезидентами є юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України.

Таким чином, вважаємо, що різниця, передбачена пп. 140.5.10 ПКУ, при прощенні дебіторської заборгованості нерезидента не застосовується, оскільки він є платником податку на прибуток - тото якщо з нього буде стягунтий податок на репаріацію доходів.

Також, слід враховувати курсові різниці - адже заборгованість нерезиднета є монетарною.

з 1 липня 2024 року Законом України від 21.05.2024 №3721-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та Закону України «Про електронні комунікації» щодо рентної плати за користування радіочастотним спектром (радіочастотним ресурсом) України» (далі – Закон №3721-IX), зокрема, було внесено зміни щодо строків зберігання документів та строків давності визначення контролюючими особами податкових зобов’язань за операціями з нерезидентами. (https://www.tax.gov.ua/media-tsentr/novini/800009.html)

Відповідно до підпункту 44.3.1 пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше 2555 днів (7 років) – для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю, відповідно до статей 39 і 392, пункту 141.4 статті 141 ПКУ.

Також згідно з п. 102.1 статті 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня – у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 392, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 ПКУ, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання.

Тобто платники податків, які здійснюють виплати доходів нерезидента, та нерезиденти, які провадять свою діяльність на території України через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, зобов’язані зберігати документи, термін давності яких не минув станом на 01.07.2024, за новими строками (7 років).

Стосовно таких платників податків грошові зобов’язанні також визначатимуться за новими термінами давності (не пізніше закінчення 2555 дня).

Раді допомогти, звертайтесь ще!