Паралельне резидентство: податкові зобов’язання в Україні та Польщі

Так, наразі ці "паралельні реальності" працюють, бо автоматичний обмін їх не перехрещує. Але юридично податкове резидентство визначається фактичними обставинами, і за першої перевірки ці реальності можуть зіткнутись.

Ми маємо справу з так званою dual residency situation (подвійне резидентство), і от як це працює по суті:

1. В Україні:

Згідно з пп. 14.1.213 Податкового кодексу України, фізична особа є податковим резидентом України, якщо:

має місце постійного проживання в Україні;
або центр життєвих інтересів — сім’я, майно, діяльність тощо;
або перебуває в Україні понад 183 дні протягом року.
Факт реєстрації ФОП та наявність громадянства автоматично не роблять особу податковим резидентом України, але можуть слугувати додатковим аргументом при визначенні центру життєвих інтересів.

Однак, якщо людина понад рік живе в Польщі, працює офіційно, сплачує там податки і не перебуває в Україні — вона, скоріш за все, вже не є резидентом України за фактичними обставинами. Тобто — в Україні вона юридично веде ФОП, але фактично є податковим резидентом Польщі.

2. У Польщі:

Польське законодавство визначає податкове резидентство за:

наявністю центру життєвих інтересів (основне житло, родина, робота),
або перебуванням понад 183 днів на рік у Польщі.
Якщо людина має карту побиту, працює офіційно, декларує доходи та сплачує податки в Польщі — вона є податковим резидентом Польщі.

3. Податкова конвенція між Україною та Польщею:

Конвенція між Україною та Польщею про уникнення подвійного оподаткування (чинна) передбачає, що при виникненні подвійного резидентства застосовується так званий "тест прив’язки":

де постійне житло;
де центр життєвих інтересів;
де перебування більше 183 днів;
де громадянство.
І якщо польська сторона визнає людину своїм резидентом, а за цим тестом вона і є резидентом Польщі — Україна має враховувати це при оподаткуванні.

4. CRS та банки:

CRS (Common Reporting Standard) — це автоматичний обмін податковою інформацією між країнами для нерезидентів.
Ключове: банки звітують по рахунках нерезидентів. Якщо у польському банку людина задекларувала себе як податкового резидента Польщі — банк не звітує про неї в Україну, оскільки вона не вказана як резидент України.

У випадку ФОПа в Україні, якщо рахунок відкритий в українському банку — український банк, як правило, не передає інформацію в рамках CRS, бо особа є резидентом України для української фінансової системи.

Фактично, обмін за CRS у цій ситуації поки що не спрацьовує — система не фіксує «подвійну реальність», бо з обох боків людина виступає як резидент.

5. Чи можуть ці "паралельні реальності" перетнутись?

Так, можуть. І перетин відбувається:

• якщо одна з податкових служб почне аналізувати транскордонну діяльність;


• при перевірках руху коштів;


• при запитах між податковими органами (exchange of information on request, не по CRS).

Особливо це може проявитися:

• при великому обороті коштів по ФОП;


• при виведенні коштів з Польщі в Україну або навпаки;


• якщо ДПС отримає запит чи інформацію з інших джерел.
  
  6. Наскільки критично, що людина сама вказує резидентство в банку?

Дуже важливо, щоб людина вказувала фактичне податкове резидентство. Якщо вона вказує Польщу — то діє згідно з польськими правилами.
Якщо потім Україна з’ясує, що особа фактично не є податковим резидентом України — вона може визнати, що в Україні оподаткуванню підлягає лише частина доходів (наприклад, отриманих в Україні через ФОП).

Однак, збереження статусу ФОП в Україні при фактичному проживанні за кордоном завжди є "прикритим ризиком" з точки зору подвійного оподаткування.

7. Яке поняття тут діє — резидент чи податковий резидент?

У податкових відносинах завжди застосовується саме податковий резидент (резидентство у розумінні податкового законодавства), а не просто громадянство або місце проживання.

Раді допомогти, звертайтесь ще!