Заголовок тимчасово відсутній

Законодавством не встановлено чітких норм щодо рахунку обліку таких витрат.

Досить часто супутником списання ОЗ є відходи, які умовно можна розділити на 3 групи:

- відходи, які неможливо у подальшому використовувати в господарській діяльності. Такі відходи не відповідають визначенню активу, не оприбутковуються на баланс та не утворюють економічних наслідків;
- відходи, які можливо використовувати в господарській діяльності, наприклад запчастини для іншого обладнання або металобрухт. Такі відходи оприбутковуються на баланс як запаси за чистою вартістю реалізації;
- відходи, які потребують обов’язкової утилізації в спеціальному порядку. Такі відходи не відповідають визначенню активу, а вартість послуг з утилізації, є витратами поточної діяльності. Ці відходи зазвичай обліковують на позабалансі до моменту їх передачі на утилізацію.
Що стосується першої групи, то вони не відповідають визначенню активу, наведеному у НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», а тому не оприбутковуються на баланс та не призводять до виникнення ані доходів, ані витрат.

У другій групі доцільно окремо виділити металобрухт у зв’язку з особливостями його обліку та реалізації. Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про металобрухт» від 05.05.1999 р. №619-XIV https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/619-14#n50 , металобрухт підлягає обов’язковому здаванню спеціалізованим підприємствам, які оформляють акт приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту.

На третю групу розповсюджується дія Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 р. №187/98-ВР, відповідно до п. «є» ст. 17 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#n221 якого підприємства зобов’язані або самостійно знищувати відходи, або передаватися на утилізацію відповідним організаціям. Доцільніше користуватися послугами спеціальних організацій, адже це дозволяє зменшити ризики донарахувань з боку податкових органів.

Наприклад: списане комп’ютерне обладнання може містити в невеликій кількості дорогоцінні метали, а відтак на нього розповсюджується дія Методичних рекомендацій щодо обліку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що їх містять, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 15.09.2015 р. № 780 https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0780201-15#Text . Кількість дорогоцінних металів зазвичай вказується в паспорті обладнання, але для комп’ютерів та ноутбуків не завжди це є актуальним.

Тому розділ VII Методрекомендацій №780 дозволяє робити запис в облікових документах про можливість наявності в основних засобах дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, вміст яких буде визначено після списання та переробки.

В такому випадку брухт та відходи із вмістом дорогоцінних металів передаються до переробних підприємств на підставі договорів купівлі-продажу (реалізації) або на умовах давальницької сировини для виконання послуги переробки, укладених у письмовій формі. Результатом такої переробки є оформлення паспорта переробки на партію брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів. Паспорти переробки підписуються керівником і головним бухгалтером одержувача або їхніми заступниками і скріплюються печаткою одержувача (за наявності).

Такі документи податківці ретельно перевіряють, наприклад: постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 № 805/4221/18-а. У цій справі під час перевірки контролюючому органу, згідно запиту, був наданий Акт підтвердження кінцевої розборки, демонтажу системного блоку, дослідивши який податковий орган зробив висновки, про те, що позивачем у період з 01.01.2015 по 30.09.2017 не було передано на утилізацію спеціалізованому підприємству оргтехніку, що містить ртуть.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Витрати, пов’язані з ліквідацією об’єкта ОЗ, а також матеріальні цінності, які надійшли від розбирання, демонтажу, зазначаються в розділі акта на списання основних засобів (часткової ліквідації) або акта списання транспортних засобів «Розрахунок результатів списання об’єкта».

Відходи, що потребують утилізації, не мають потенціалу корисності чи майбутніх економічних вигід, тому їх на баланс зараховувати не потрібно. Вартість послуг з утилізації, які сплачує підприємством, є витратами поточної діяльності. Чітких рекомендацій щодо того, на який рахунок відносити ці витрати, немає. На нашу думку, якщо ліквідація та утилізація оргтехніки відбувається в одному місяці, такі витрати відносять на субрахунок 976. Якщо ОЗ передається спецпідприємству на утилізацію пізніше, то витрати на утилізацію відображаються або на рахунках витрат, залежно від напряму використання ліквідованого об’єкта (рах. 23, 91, 92, 93) або на субрахунку 949 .

Раді допомогти, звертайтесь ще!