Усі витрати на створення ТМ слід відносити на витрати періоду (п. 9 П(С)БО 8). Мова йде про витрати у вигляді:

• суми зборів, сплачених при реєстрації торгового знаку,

• суми держмита при одержанні Свідоцтва,

• вартості послуг різних фахівців (плата рекламному агентству за розробку, послуги дизайнерів тощо);

• розміру зарплати персоналу, який займався його розробкою, вартості матеріалу, на якому друкувалися пробні зразки ТМ, тощо.

Підтвердження того, що такі витрати є витратами періоду, знаходимо і в п. 63 МСБО 38 «Нематеріальні активи». У ньому зазначено, що витрати на «внутрішньогенеровані» ТМ не слід визнавати як НМА. І причина проста: у цьому випадку не виконано один із важливих критеріїв визнання активу — можливість достовірно оцінити його собівартість (п. 7 П(С)БО 8). Погодьтеся, що відокремити витрати на створення ТМ від витрат на розвиток усього підприємства досить важко.

При цьому оскільки такі витрати пов’язані саме з реалізацією продукції (спроба захистити її від підробки і зацікавити споживачів купувати лише ті товари, які містять вашу ТМ), їх слід відносити до складу витрат на збут і відображати на рахунку 93. З цим погоджується і Мінфін у листі від 11.09.06 р. № 31-34000-10-10/18842

Раді допомогти, звертайтесь ще!