Заголовок тимчасово відсутній

Все залежить за якою частиною ст. 12 Закону № 2136 було надано відбустку без збереження зарплати під час воєнного стану.

Адже,

1. Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону № 2136 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20/conv#n43 у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки".

Тобто, якщо працівниці була надана відпустка за цією частиною, то вона вже використала повністю її тривалість, і Ви вже не можете надавати її відпустку саме за підставою прописаною в ч. 4 ст. 12 Закону № 2136. Але працівниця може надалі скористатися правом на відпустку без збереження зарплати за ч.3 ст. 12 Закону № 2136, але вже за угодою сторін.

2. Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20/conv#n43, а саме: протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки", без зарахування часу перебування у такій відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки".

Зверніть увагу, за ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 роботодавець має право, а не обов'язок надати згоду на таку відпустка, але ця відпустка надається без обмеження терміну, тобто її можна знову надавати при продовжені воєнного стану.

Раді допомогти, звертайтесь ще!