Заголовок тимчасово відсутній

Право користування інтелектуальною власністю належить її власнику і охоплює можливість використовувати, поширювати, змінювати та іншим чином експлуатувати об'єкти інтелектуальної власності. Це право може передаватися іншим особам на підставі ліцензійних договорів. Одним із видів винагороди за таку передачу є роялті.

Відповідно до пп. 14.1.225 Податкового кодексу України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256), роялті — це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або право використання об’єктів інтелектуальної власності. Серед них можуть бути літературні, художні чи наукові твори (включаючи комп'ютерні програми), записи на носіях інформації, кінофільми, аудіовізуальні твори, зареєстровані торговельні марки, патентовані винаходи, права на дизайн чи ноу-хау.

У Податковому кодексі наведено вичерпний перелік, який є вужчим, ніж той, що визначений у НП(С)БО 15 та Цивільному кодексі України. Зокрема, податкове трактування не визнає роялті такими платежами:

За використання програмного забезпечення, якщо воно застосовується кінцевим споживачем за його функціональним призначенням, без права на тиражування;
За передачу права на поширення копій програм без їхнього відтворення;
За придбання копій об’єктів інтелектуальної власності для кінцевого використання чи перепродажу;
За передачу прав власності або виключних прав на інтелектуальну власність.
У разі виникнення спірних питань щодо класифікації платежів як роялті або послуг доцільно звернутися за індивідуальною податковою консультацією.

Важливість умов договору:
Для уникнення помилок і суперечок з податковими органами слід чітко прописати умови договору, включаючи:

Чітке визначення предмета договору, наприклад, «надання дозволу на використання авторських прав» або «передача виключної ліцензії»;
Умови про передачу документів, які підтверджують майнові права;
Заборону передачі прав третім особам;
Деталізацію розподілу сум роялті між ліцензіарами (за потреби);
Інші положення, передбачені Цивільним кодексом України.
Ризики перекваліфікації платежу:
Якщо договір передбачає невиключну ліцензію, податкові органи можуть трактувати платіж як оплату послуг. У випадку, коли договір передбачає передачу права власності або виключних прав, такий платіж може розглядатися як придбання нематеріального активу.

Облік роялті та ПДВ:
Згідно з п. 196.1.6 ПКУ, роялті, сплачені у грошовій або ціннопаперовій формі, не є об'єктом оподаткування ПДВ. Однак, якщо платіж не відповідає визначенню роялті або здійснюється у негрошовій формі, операція підлягає оподаткуванню ПДВ.

Облік у бухгалтерії:

Якщо платіж класифікується як роялті:

Нарахування доходу: Дт 373 — Кт 719;
Отримання платежу: Дт 311 — Кт 373.
Якщо платіж вважається оплатою за послуги:

Нарахування доходу: Дт 361 — Кт 703;
Податкові зобов'язання: Дт 703 — Кт 6432.
Зважаючи на специфіку, платіж за використання ліцензії на інтелектуальну власність, найімовірніше, буде визнаний як роялті. Проте для підтвердження правомірності обліку і уникнення податкових ризиків радимо отримати індивідуальну податкову консультацію щодо класифікації цього платежу.

Раді допомогти, звертайтесь ще!