Заголовок тимчасово відсутній

Поняття додаткового блага застосовується виключно до фізичних осіб (пп. 164.2.17 ПКУ). Для підприємств безоплатно надані послуги, які споживаються ними, не утворюють позитивного фінансового результату.
Договір позички схожий на договір оренди: витрати на утримання об’єкта несе позичкоотримувач (так само і в тому обсязі, як і орендар).

Посвідчення такого договору у нотаріуса не є обов’язковим. Це питання є спірним із боку податкових органів, але на сьогодні така позиція базується на чинному законодавстві.
Відповідно до частини четвертої статті 828 Цивільного кодексу України (ЦКУ):
"Договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню."
Для юридичних осіб нотаріальне посвідчення договору позички транспортного засобу не є обов’язковим.
Право утримувати об’єкт позички не залежить від нотаріального посвідчення договору.
Якщо автомобіль узятий у позичку та використовується в господарській діяльності, підприємство може включити до податкового кредиту ПДВ, сплачене за витрати на експлуатацію такого автомобіля (пальне, ремонт тощо). Це можливо за умови:

правильного оформлення первинних документів;
відповідності таких витрат критеріям господарської діяльності підприємства.
Щодо умовного продажу:
Якщо розглядати ситуацію через призму безоплатної передачі активів, або за ціною нижче за мінімальну базу оподаткування (визначену п. 188.1 ПКУ), поняття умовного продажу тут не застосовується.

Підприємство не здійснює продаж активів.
Якщо підприємство отримує безоплатні послуги, це не є продажем у розумінні законодавства, а отже, умовний продаж тут не має сенсу.