Заголовок тимчасово відсутній

Оперувати поняттями нарахована зарплата, виплатити зарплату (її частину) необхідно згідно законодавчих норм. Нерідко в усній формі застосовують вираз «виплата на руки», але такого визначення норми законодавства про працю не мають. За нормами КЗпП, Закону «Про оплату праці» №108, Інструкції зі статистики зарплати №5 зарплата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Вона складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Й всіх цих складових зарплати мова йде про нараховану зарплату працівнику, що й називається виплатою. Тобто, якщо працівнику нараховується премія, в наказі зазначається- «виплатити премію в розмірі 1000грн». Це кошти, що належать працівнику. А з них за нормами ПКУ утримуються ПДФО та ВЗ. Принцип утримання налічує кілька норм, коли можуть застосовуватись податкова соціальна пільга, оподаткування за іншою ставкою, неопдаткування як пільга, й тоді не у всіх випадках буде утримання з суми нарахованої ПДФО 18%, ВЗ 1,5%. Тобто не завжди працівник з 1000 грн отримає на свій карт. рахунок 805грн. Роботодавець за цими нормами утримує з доходу працівника податка та збори й перераховує до бюджету. Тому керівник в наказі, начальник структурного підрозділу в службовій записці повинні оперувати поняттями «виплатити» в розумінні цих норм законодавства, а не «суми на руки». Податки, що утримуються з працівника є частиною суми, що призначається як зарплата працівнику. Й керівник, й начальник структурного підрозділу не можуть визначати суму до сплати частини зарплати (наприклад, премії)- вона з’явиться після нарахування всіх складових зарплати й суму утримання визначить бухгалтер, спираючих на норми ПКУ. Тому надаючи службову записку та підписуючи наказ керівники повинні враховувати ці нюанси й зазначати нараховану суму частини зарплати працівнику.

Раді допомогти, звертайтесь ще!