Заголовок тимчасово відсутній

Виходячи із ст. 627 ЦКУ альтернативою трудового договору може бути цивільно-правовий договір, оскільки дана стаття передбачає свободу договору. Виходячи із цієї статті, роботодавець наділений повним правом укладати із іноземцями та особами без громаданяства цивільно-правові договори.

Крім того, чинним законодавством України не передбачено отримання дозволу на працевлаштування в Україні іноземцями, які оформили свої правовідносини з роботодавцями на підставі цивільно-правових угод (договорів).

Разом із цим, для визначення ключових відмінних ознак цивільно-правового та трудового договору необхідно звернутись до практики діючого Верховного Суду, який неодноразово висловлювався щодо цього. Так, у постанові ВС від 03 грудня 2018 року у справі №200/9385/16 наводиться наступна правова позиція: «цивільно-правовий договір – це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Відповідно до частини першої ст. 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі частиною першою ст. 629 ЦКУ договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦКУ).

У цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦКУ).

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація.

За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою спірного договору є отримання певних послуг.

Отже, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, отримання певних послуг. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату.

Відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Таким чином, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату.

При цьому, потрібно звернути увагу на загальні правила та вимоги, яким повинні відповідати такі договори.

По-перше, результат виконаних робіт (наданих послуг) повинен оформлятися актом приймання-передання таких робіт (послуг).

По-друге, виплата повинна проводитися лише на підставі актів приймання-передання виконаних робіт (наданих послуг).

По-третє, робота не повинна мати тривалий та систематичний характер, оскільки є ризики підміни цивільно-правових відносин трудовими, що загрожує штрафом для роботодавця.

В даному конкретному випадку, вважаю, що укладення короткострокового договру на кожну поїздку було б кращим варіантом, ніж укладання догвору на довгий термін. Адже в довгостроковому договро неможливо точно визначити конкретний обся послуг та їхню вартість. тому він буде лільше схожий на трудовий Також, аргументом за те, що мають місце саме відносини ЦПХ, а не трудові, є той факт, що особа використовує власний автомобіль. Але в договорі не має бути згадки про те, що підприємство компенсує витрати виконавця з пального, облуговування такого авто, добові витрати тощо, все це має бути враховано в сумі винагороди, яка має бути достатньою, щоб покрити його витрати, а також, звичайно, підприємство не матиме права заправляти таке авто своїм коштом, не тільки через додаткове благо, але й через те, що у такому випадку буде наявна передача, тобто - реалізація в податковому розумінні, пального без ліцензії.

Раді допомогти, звертайтесь ще!