Допблага з метою оподаткування можна уникнути

В ЗІР, 103.17 https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=40584 міститься консультація щодо того, що у разі якщо юридична особа не фінансується за рахунок бюджетних коштів, то відшкодована найманому працівнику, направленому у відрядження, вартість квитка, в якому місцем вибуття є місце дистанційної роботи такого працівника, яке не відповідає місцю його постійної роботи, не є доходом у вигляді додаткового блага платника податку та не оподатковується ПДФО, за умови виконання вимог, встановлених п. 170.9 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3965

Для цього необхідно дотриматися ряду норм:

1.Оформлення наказом по працівнику дистанційної роботи (для відрядження важливо зазначення локації місця роботи, приміром – Польща).

2.Поїздка має відбувати із місця відрядження (приміром – Польща) до іншого суб’єкта в Україні. Адже поїздка в межах одного підприємства (із місця дистанційної роботи до офісу) не є відрядженням в розумінні визначення цього терміну, наданого в Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом МФУ від 13.03.1998 № 59 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98#Text . Тому в такому разі оплата проїзду утворить допблаго з метою оподаткування. ПДФО рахуємо із коефіцієнтом 1,219512, ВЗ без коефіцієнта.

Цього можна уникнути, якщо скерувати працівника у відрядження із дистанційного місця роботи в Україну до потенційного контрагента з метою встановлення ділових відносин (на інше підприємство чи ФОП). В такому разі можна оформити протокол намірів чи протокол намірів, що не відбулись. Це буде підтверджувати відрядження і зв’язок цього відрядження із госпдіяльістю підприємства. В такому разі, за дотриманням вимог п. 170.9 ПКУ, оподаткування не буде.

Раді допомогти, звертайтесь ще!