Для таких працівників можливо встановити роз’їзний характер роботи

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (п.1 розд. І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом МФУ від 13.03.98 № 59 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98#Text).

З огляду на наведе навіть денна поїздка за межі місця роботи є відрядженням. Тому не виплата добових є по суті порушенням ст.121 КЗпП.

Разом з цим підприємство на локальному рівні, приміром в Положенні про відрядження, може визначити «радіус поїздки», що не є відрядженням. Скажімо, не безпроблемний, але можливий варіант.

Більш підходящій в цій ситуації – встановлення роз’їзного характеру роботи для таких працівників. В такому разі це не буде відрядженням, відповідно і добових.

Роз’їзний характер робіт передбачає виконання робіт на об’єктах, розташованих на значній відстані від місця розташування організації, у зв’язку з поїздками в неробочий час від місцезнаходження організації до місця роботи на об’єкті й назад (листи Мінсоцполітики від 15.11.2013 № 491/13/116-13 та Мінпраці від 17.11.2006 № 307/13/133-06).

За роз’їзну роботу працівнику встановлюється надбавка. При встановленні надбавки за роз’їзний характер роботи керуються постановою КМУ «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» від 31.03.99 № 490 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/490-99-%D0%BF#Text

Раді допомогти, звертайтесь ще!