Заголовок тимчасово відсутній

Як класифікувати і включати фактичні витрати операційної діяльності до складу виробничої собівартості, адміністративних, збутових та інших операційних витрат, регламентує НП(С)БО 16 «Витрати». Цей стандарт дає чіткі вказівки, яким чином формувати собівартість наданих послуг.

На яких рахунках бухобліку відображати такі витрати, визначає Інструкція № 291 (див. лист Мінфіну від 30.12.2009 р. № 31-34000-10-10/36311). Саме рахунок 23 Інструкція № 291 зобов’язує застосовувати для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг). За дебетом рахунка 23 відображають прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також змінні і постійні розподілені загальновиробничі (Кт 91), за кредитом — вартість виконаних робіт і послуг (Дт 903 — Кт 23). Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включають до собівартості реалізації послуг у періоді їх виникнення: Дт 903 — Кт 91.

За вимогами п. 7 НП(С)БО 16

витрати визнають витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони були понесені.

Отже, якщо новий об'єкт не вкориствується в виробничій діяльності та не приймає участі в отриманні доходів, то витрати на нього слід відносити на рахунок 949. - Якщо використвується підприємством для власних потреб - то Дт92-94, залежно від напрямку використання.

Раді допомогти, звертайтесь ще!