Заголовок тимчасово відсутній

1.податківці мають фіскальну точку зору з цього питання: "У разі якщо підприємство планує здійснювати операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального іншим особам, чи здійснення будь-яких інших операцій з пальним на митній території України, які перелічені в абзаці другому п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то до початку здійснення таких операцій воно повинно зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та складати акцизні накладні на такі обсяги реалізації, а також на обсяги пального, що використовується для власного споживання, зареєструвавши накладні в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі – ЄРАН) згідно з п. 231.1 ст. 231 Кодексу." https://lv.tax.gov.ua/baner/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/print-69558.html

Законом № 391 пп. 14.1.212 ПК було викладено в новій редакції та доповнено новим абзацом п’ятим, формулювання якого розпочинається зі слів «до власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов».

Відповідно до абзацу п’ятого пп. 14.1.212 ПК заправлення пальним виконавців робіт (підрядників) відноситься до власного споживання і, як наслідок, не вважатиметься реалізацією пального за умови одночасного виконання таких умов:

1) замовники за договорами підряду не повинні реалізувати пальне іншим особам (крім експорту бензолу);

2) заправлення здійснюється в паливний бак машин або техніки, які:

• призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях гірничих підприємств для видобування корисних копалин та розроблення родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт із будівництва доріг;


• належать іншим особам;


• виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

3) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин або техніки, мають бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого ТЗ.

Тільки, якщо Товариство буде здійснювати заправку найманого транспорту в паливний бак автомобілів, який буде використовувати за договором підряду, за виконання умов, зазначених у підпункті “б” пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то зазначені операції належатимуть до власного споживання та не будуть реалізацією пального у розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Якщо підприємство розуміє, що не може виконати умови, установлені ПК, однак його господарський процес побудований так, що підрядні організації виконують роботи не на власному пальному, а на пальному замовника, то можна спробувати застосувати певні юридичні тонкощі та вийти із ситуації, скориставшись одним із нижченаведених варіантів.

1. Оренда техніки або оренда техніки з екіпажем.


2. Компенсація витрат підрядника на пальне.


3. Передання смарт-карток або талонів на пальне.


4. 
   

   Деталізація договору підряду.

   
   

   На нашу думку, це є крайнім заходом, однак у поодиноких випадках він діяв. Його суть полягає в деталізації положень договору підряду, які стосуються забезпечення техніки підрядника власним пальним замовника, та зазначенні, що «право власності та/або розпорядження пальним, що передається, не переходить до підрядника».

   
   

2. Договір оренди транспортного засобу, якщо одна зі сторін договору є фізособою (ст. 799 ЦК) потрібне нотаріальне посвідчення.

Договори перевезення вантажу з фізособами не потрібно засвідчувати нотаріально. Тобто, якщо договір не підлягає нотаріальному посвідченню згідно із законом, за бажанням фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю все одно можна посвідчити нотаріально.

Раді допомогти, звертайтесь ще!