Заголовок тимчасово відсутній

Договір добровільного страхування має відповідати вимогам пп. 14.1.521 ПК та передбачати:

страхову виплату на користь медзакладу в разі надання медичної допомоги працівнику;
мінімальний термін дії – один рік;
повернення страхових платежів виключно роботодавцю при достроковому розірванні договору.

Постає питання, чи зможуть застосовувати роботодавці-страхувальники 30-відсоткову межу якщо, наприклад, договір ДМС містить положення, що у разі настання страхового випадку страхова компанія може здійснювати не тільки виплату на користь закладів охорони здоров’я, а й компенсувати застрахованій особі власні витрачені на лікування кошти? Наразі податкові органи в своїх роз’ясненнях акцентують увагу, що 30-відсоткова межа застосовуються тільки до тих договорів ДМС, що відповідають вимогам пп. 14.1.521 ПКУ, тому, не можна не приймати до уваги пряму дефініцію в Податковому Кодексі. Можна припустити, що зазначений порядок оподаткування страховки не буде прийнятий податковими органами, якщо положення страхового договору не будуть відповідати всім наведеним критеріям. Якщо не виконується хоча б одна з зазначених умов, податківці можуть признати безпідставною несплату ПДФО із суми страхових платежів. Для працівників страхові виплати є доходом у негрошовій формі. Адже кошти не видавали працівникам особисто на руки, а перерахували третій особі (страховій компанії) на їх користь. Донарахування ПДФО, якщо буде, має здійснюватися із коефіцієнтом , бо це виплата в натуральній формі, ВЗ - без коефіцієнта.

Але, це той самий випадок, коли можливе індивідуальне рішення - отримати індивідуальну податкову консультацію щодо умов саме вашого договору. Слід звернутися до ДПС, можливо це зробити в електронному кабінеті, та замовити індивідуальну податкову консультацію, при цьому навести конкретні умови договору. Якщо ІПК дасть "добро" на використання саме вашого договору, ви можете і далі використовувати пільгу. Якщо ж відповідь буде негативною, то слід донарахувати ПДФО та ВЗ.

Раді допомогти, звертайтесь ще!