Заголовок тимчасово відсутній

Прямої відповіді на це питання чинне законодавство не містить.
Тим не менше, вважаємо, такі поїздки водія можна оформлювати, як відрядження, а можна як роз’їзний характер робіт, без надбавки.

Добові виплачують тоді, коли є відрядження.
Відрядження є тоді, коли є відповідний наказ на відрядження.
Поїздка водія у Вашому випадку може вважатися і оформлюватися, як відрядження.
Але можна оформити водію і роз’їзний характер робіт (далі - РХР).
Законодавством це не обмежено, тому підприємство вправі обрати свій підхід, головне: прописати його у внутрішніх положеннях про РХР та про відрядження.
Згідно з п. 2 розд. І Інструкції № 59 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98#n37) службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний (рухомий) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колдоговором підприємства або трудовим договором між працівником і роботодавцем.
Водночас, Інструкція №59 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98#Tex) обов’язкова лише для бюджетників. Для госпрозрахункових підприємств її положення носять рекомендаційний характер.
Та згідно з постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 01.06.89 р. № 169/10-87, яка продовжує діяти в Україні на підставі постанови Верховної Ради України від 12.09.91 р. № 1545-XII.
Роз’їзний характер робіт (РХР) передбачає виконання робіт на об’єктах, розташованих на значній відстані від місця розташування організації, у зв’язку з поїздками в неробочий час від місцезнаходження організації до місця роботи на об’єкті й назад (див. листи Мінсоцполітики від 15.11.2013 р. № 491/13/116-13, Мінпраці від 17.11.2006 р. № 307/13/133-06).
Хоча, повторимо, що п. 2 розд. I Інструкції № 59 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98#n37) зазначає, що службові поїздки працівників, постійна робота яких має роз’їзний характер, не вважаються відрядженнями.
Разом із тим Інструкція № 59 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98#Tex) допускає, що інше може бути передбачене законодавством.
Проте в будь-якому випадку останнє слово за підприємством. Саме воно повинне вирішити, який характер носять поїздки водія — роз’їзна робота чи відрядження (див. лист Мінпраці від 13.09.2006 р. № 905/13/84-06).
Тому, підприємству потрібно вирішити і закріпити свій вибір (відрядження це, чи РХР, і коли поїздка вважається відрядженням, як вона оплачуватиметься) у внутрішньому положенні про службові відрядження та/або положенні про РХР.
У листі від 17.11.2006 р. № 307/13/133-06 Мінпраці доходить висновку, що підприємство самостійно визначає доцільність установлення і розмір надбавок (польового забезпечення). І якщо підприємство вирішило встановити надбавку, то йому слід керуватися положеннями постанови № 490 (тобто надбавка за день при РХР за кордон має бути не менше 80% граничного розміру закордонних добових (80 євро на добу), а для РХР по Україні – не менше 670 грн на добу).
Тобто, законодавство щодо РХР для комерційних підприємств більшість питань не визначає. Тому у підприємства є можливість (і нею варто скористатися) обрати ті умови, які йому більше підходять, звісно, не порушуючи загальні норми трудового законодавства.

Раді допомогти, звертайтесь ще!