Заголовок тимчасово відсутній

Звільнення працівника за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 України можливе лише в разі неможливості переведення його на іншу роботу або створення умов праці відповідно до висновку МСЕК. Так, коли працівнику – особі з інвалідністю нічого запропонувати: характер і умови виконуваних професійних обов’язків відповідно до займаної посади не відповідають рекомендаціям МСЕК (відповідно він не може залишатися на своїй посаді), а вакантні посади, які б відповідали рекомендованим умовам праці, відсутні.

Слід зауважити, що неможливо звільнити працівника через установлення йому інвалідності, оскільки це також суперечить вимогам ч. 3 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-XII.

Отже, розірвання трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України можливе в разі:

• відсутності вакантного робочого місця, посади, на які роботодавець повинен перевести працівника відповідно до медичного висновку;


• відмови працівника від переведення на іншу роботу згідно з рекомендаціями медичного висновку;


• якщо згідно з медичним висновком працівник визнається непрацездатним і не визначаються види робіт, які він може виконувати в силу такої його працездатності та необхідності охорони його здоров’я.
  Такі умови для звільнення працівників – осіб з інвалідністю місяться в листі Мінпраці від 16.09.2010 р. № 294/13/116-10.

Разом з тим процедура розірвання трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України має певні нюанси, які роботодавцю необхідно знати та застосовувати.

1. Роботодавцю слід аргументувати «законність» звільнення працівника – особи з інвалідністю за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки працівник може оскаржувати рішення роботодавця в судовому порядку. Щоб аргументувати «законність» такого звільнення, роботодавець як мінімум повинен зібрати письмові докази того, що на підприємстві дійсно були відсутні посади, які може обіймати працівник – особа з інвалідністю згідно з рекомендаціям МСЕК. Відповідно, необхідно проінформувати про це працівника. Рекомендовано, щоб він розписався про свою обізнаність. Відмову працівника розписатися роботодавець повинен зафіксувати у відповідному акті, який підписує два-три працівники підприємства. Також роботодавець може звернутися за роз’ясненнями до МСЕК, яка установила інвалідність та винесла трудові рекомендації. Така комісія може надати більш конкретні рекомендації щодо умов роботи працівника – особи з інвалідністю (наприклад, праця на умовах неповного робочого дня тощо) або ж підтвердити, що він дійсно не в змозі виконувати певні роботи. Звісно, роботодавець повинен зберігати роз’яснення комісії.


2. Трудовим законодавством не передбачений строк, протягом якого роботодавець повинен попередити працівника про його звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, але все-таки варто повідомити працівника про дату його звільнення. Слід врахувати, що звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України проводять лише за попередньою згодою профспілки. Для узгодження такого звільнення передбачені строки відповідно до вимог ст. 43 КЗпП України.


3. Звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України – це звільнення з ініціативи роботодавця, тому роботодавець виплачує вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до вимог ст. 44 КЗпП України.

За загальним правилом, із працівником у день звільнення проводять остаточний розрахунок відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України У трудовій книжці працівника здійснюють запис: «Звільнено у зв’язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України».

Раді допомогти, звертайтесь ще!