Заголовок тимчасово відсутній

Стаття 60 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) надає повноваження роботодавцям на підставі наказу чи розпорядження перевести працівників на дистанційний графік роботи, зазначивши перелік працівників, які, згідно цього наказу, будуть працювати вдома. Із прийняттям Закону України № 540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) працівники, які працюють дистанційно, не зобов’язані дотримуватись Правил внутрішнього трудового розпорядку.
Отже, необхідно оформити директору дистанційний режим роботи - за наказом.
Службове відрядження — це поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства (установи) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок відрядження з основною діяльністю підприємства/установи) (Інструкція №59).

Ані в КЗпП, ані в інших законодавчих документах не міститься заборони скеровувати у відрядження працівника, який працює дистанційно. Як і немає заборони щодо дистанційної роботи під час перебування за кордоном.

А щодо Інструкції №59 нагадаємо, що вона є обов’язковою лише для підприємств, установ та організацій, які фінансуються з бюджету. Але податківці у всіх роз’ясненнях орієнтуються саме на неї, попри те, чи це підприємство госпрозрахункове, чи бюджетне.

Позаяк для госпрозрахункових підприємств вона є лише рекомендацією, то наполегливо рекомендуємо розробити внутрішнє Положення про відрядження. Саме в цьому локальному акті варто зафіксувати в тому числі питання скерування у відрядження працівників, що працюють дистанційно.

Отже, працівник, який працює дистанційно, може скеровуватися у відрядження: у законодавстві заборон немає.

Не буде порушенням чинних нормативних документів той факт, що відрядження починається не з місця розташування компанії в Україні, а з віддаленого тимчасового місця роботи в іншій країні, і для того щоб поїхати у відрядження, працівникові-дистанційнику не потрібно повертатися в Україну.
Щодо авансового звіту, після 1 квітня 2023 р. авансовий звіт слід складати за новими правилами, тобто на оподатковуваний дохід з метою розрахунку суми податку на доходи фізосіб і військового збору з наданням усіх підтвердних документів до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому працівник завершив відрядження.
Згідно з пп. 170.9.4 ПКУ, авансовий звіт подають у разі:

а) наявності оподатковуваного доходу, визначеного відповідно до пп. 170.9.1 ПКУ, з метою розрахунку суми податку на доходи фізосіб (а отже, і військового збору);

б) використання платником податку готівки понад суму добових витрат (включно з отриманою із застосуванням платіжних інструментів).

Якщо виникне потреба все-таки скласти авансовий звіт, то директор може скласти його в електронній формі (з дотриманням вимог щодо електронного документообігу) (пп. 170.9.4 ПКУ) та підписати власним кваліфікованим електронним підписом.

Раді допомогти, звертайтесь ще!