Заголовок тимчасово відсутній

Ситуація з відрядженням із закордону закордон чинним законодавством не врегульована.
Тому, на нашу думку, підприємство вправі вважати цю поїздку (із-за кордону і іншу іноземну країну) закордонним відрядженням. І добові – як для закордонного відрядження.
Головне – закріпити це у внутрішньому положенні про службові відрядження. Як правило, визначення відрядження звучить так: це поїздка найманого працівника на певний строк до іншого населеного пункту за розпорядженням і за рахунок коштів роботодавця для виконання поза місцем постійної роботи службового доручення, пов’язаного з основною діяльністю роботодавця.
Тобто, у положенні про відрядження розширте поняття «відрядження», шляхом розширення поняття «місце постійної роботи»: вкажіть що ним (на період воєнного стану чи взагалі) вважається «місце фактичного перебування/проживання» тощо працівника на момент початку відрядження.
Відповідно, у цьому разі на підставі наказу про відрядження можете і маєте компенсовувати директору все, що передбачено нормами ст.121 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n719): добові, витрати на проїзд, проживання, візи тощо. Раді допомогти, звертайтесь ще!