Заголовок тимчасово відсутній

Не обов'язково. Але якщо здійснено аванс, то покупець може просити рахунок з підписом, чи давати, то вже ваші партнерські домовленості.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №915/641/19.

Практика складається таким чином, що потрібно зберігати первинні документи (накладні/акти) по операціях. Хоча якщо виникнуть спірні питання в частині не отоварення авансу, то дійсно рахунок на оплату може слугувати документом, який доведеться представити до суду, тоді звичайно, було б добре мати оригінал.

Тому, якщо рахунок на оплату у Вашій ситуаціях виступає документом, на підставі якого робиться попередня оплата (аванс) та відсутній договір між сторонами, то варто документи зберігати, але наголошу, що це не обов’язково.

Мінфін у

листах від 27.11.2006 р. № 31-34000-20-23/25136 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 62), від 09.07.2007 р. № 31-34000-20/23-4579/4800 (див. с. 47 цього номера) та від 16.08.2010 р. № 31-34020-20-29/21352 зазначив таке: за своїм призначенням рахунок-фактура не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а має тільки інформаційний характер. Форма рахунка (рахунку-фактури) не належить до типових форм, що затверджуються Держкомстатом, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено.

Аналогічної думки дотримуються й податківці: рахунок-фактура не відповідає ознакам первинного документа та не є підставою для обов’язкової оплати ТМЦ (див. консультацію, опубліковану в журналі «Вісник податкової служби України, 2007, № 30).

Основною умовою продажу товарів (робіт, послуг) є укладення відповідного договору в письмовій або усній формі, однією з умов якого є узгодження ціни товару (робіт, послуг). При цьому обов’язком покупця є оплата вартості такого товару (робіт, послуг) у встановлені строки.

Без рахунку-фактури можна обійтися, якщо є договір і в ньому зазначено банківські реквізити продавця. У такому разі покупець і без рахунка повинен перерахувати грошові кошти за товари (роботи, послуги) у встановлені строки.

Якщо ж договір відсутній, то доцільно виписати рахунок. Тим більше, що законодавець прямо передбачає можливість укладення письмового договору в спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку складання цього виду договору (

ч. 1 ст. 181 ГКУ), див. із цього приводу також постанови ВГСУ від 20.12.2007 р. № 33/106, від 17.09.2009 р. № 5020-9/112 і від 15.12.2010 р. № 20/178/09.

Таким чином, рахунок-фактура, в якому зазначені всі істотні умови договору (див.

ст. 638 ЦКУ), цілком може відігравати роль письмового договору. Раді допомогти, звертайтесь ще