Заголовок тимчасово відсутній

На нашу думку, для цього випадку варто відновити практику використання посвідчення про відрядження.

Із 01.04.2023 року фактична кількість днів перебування у відрядженні визначається згідно з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні) – пп.170.9.1 ПКУ (zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

Якщо подібних документів не буде для підтвердження факту перебування працівника у відрядженні (у т.ч. у разі призупинення відрядження на період тимчасової непрацездатності), виплачені добові потрібно оподаткувати ПДФО та ВЗ.

При цьому, що відноситься до «та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні)» не пояснено ні в ПКУ, ні на рівні роз’яснень ДПС.

За відсутності названих документів (якщо наприклад, відрядження було на один день і на службовому авто тощо), на нашу думку, факт перебування у відрядженні, на нашу думку, має підтверджувати двосторонній (посвідчення про відрядження, де є печатка приймаючої сторони, накладна, ТТН тощо), а не односторонній документ (наприклад, внутрішній звіт про відрядження, який складає сам відряджений працівник тощо).

Також, документальним підтвердженням факту перебування у відрядженні, вважаємо, можуть слугувати й фіскальні чеки з АЗС у дні відрядження, фіскальні чеки, що підтверджують витрати на харчування у відрядженні тощо. Але відкрите питання – чи потрібно мати такі чеки на кожен день періоду відрядження.

ДПС всі нововведення досі належним чином не роз’ясннює тому, для того, аби діяти зважено, єдиний вихід – отримувати від ДПС індивідуальну податкову консультацію з цього питання.

Раді допомогти, звертайтесь ще