Заголовок тимчасово відсутній

ПВТР — локальний нормативний акт, який регламентує організаційно-правові аспекти трудових взаємовідносин роботодавця та працівників від дня укладання трудового договору до дня припинення трудових відносин в організаціях усіх форм власності.

Теза «ПВТР мають бути в кожній організації» проходить червоною ниткою через увесь КЗпП:працівники, які уклали з підприємством трудові договори, повинні підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядку (ст. 21); роботодавець зобов’язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором ознайомити працівника з ПВТР (п. 2 ч. 1 ст. 29); роботодавець має право звільнити працівника з роботи у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або ПВТР, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення (п. 3 ч. 1 ст. 40). Роботодавець встановлює у ПВТР: тривалість щоденної роботи (зміни) при п’ятиденному робочому тижні (ст. 52 КЗпП); час початку й закінчення щоденної роботи, зміни (ст. 57 КЗпП); порядок чергування працівників у змінах при змінному режимі роботи (ст. 58 КЗпП); час початку й закінчення перерви (ст. 66 КЗпП); трудовий розпорядок на підприємстві (ст. 142 КЗпП); види заохочень та порядок їх застосування (с. 143 КЗпП). Наявність, легітимність та ознайомлення працівників з ПВТР перевіряють державні інспектори праці (наказ Мінсоцполітики від 18.08.2017 № 1338). ПВТР, затверджені наказом роботодавця, є нелегітимними. Правила внутрішнього трудового розпорядку мають затверджуватися на загальних зборах трудового колективу за поданням роботодавця і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) (ст. 142 КЗпП). Рішення трудового колективу оформляють протоколом загальних зборів. У наказі про введення в дію ПВТР визначають строки та порядок ознайомлення працівників з ПВТР.

Раді допомогти, звертайтесь ще!