Онлайн-розрахунки та РРО: коли обов'язково

Розвиток платіжних сервісів створює зручності для бізнесу – але водночас породжує нові ризики у сфері дотримання вимог Закону про РРО. Розбираємо, коли квитанція від платіжного сервісу не замінює фіскальний чек і за яких умов пільга щодо РРО для надавачів послуг просто зникає.

Зростання обсягів інтернет-торгівлі та розвиток платіжних сервісів потребують чіткого дотримання вимог Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон про РРО). При проведенні розрахунків за товари та послуги через інтернет виділяються дві основні проблеми, які можуть призвести до застосування штрафних санкцій з боку Державної податкової служби.

При здійсненні інтернет-торгівлі торгівці застосовують два варіанти розрахунків: передоплату та післяплату. У разі використання передоплати за товари виникає обов'язок щодо застосування РРО або ПРРО залежно від способу отримання коштів:

1. Надання реквізитів у форматі IBAN: така операція класифікується як банківський переказ і не є розрахунковою в розумінні Закону про РРО.
2. Використання платіжних сервісів (LiqPay, MonoPay, ОщадPay тощо): надання оплатного посилання для проведення розрахунку банківською картою в мережі Інтернет є класичною розрахунковою операцією (інтернет-еквайрингом).

Проблема 1: Помилкове трактування квитанцій платіжних сервісів при продажу товарів

Сплачуючи за товари через банківські сервіси за посиланням, клієнт отримує квитанцію, а не платіжну інструкцію. Аналіз реквізитів такої квитанції (ідентифікатор платіжного пристрою, платіжний інструмент, платіжна система) свідчить про здійснення розрахунку платіжною картою. За своїм реквізитним складом ця квитанція є аналогом квитанції (сліпу) POS-термінала.

Отримання квитанції від платіжного сервісу не звільняє продавця від обов'язку застосовувати РРО або ПРРО. При здійсненні стовідсоткової передоплати за товари через інтернет-сервіси суб'єкт господарювання зобов'язаний:

1. Провести розрахункову операцію через РРО/ПРРО. Датою фіскалізації є дата надходження грошових коштів на рахунок продавця.
2. Вкласти роздрукований фіскальний чек у поштове відправлення (коробку з товаром) або надіслати його покупцеві в електронній формі.

Невиконання цієї вимоги кваліфікується як непроведення розрахункової операції через РРО/ПРРО та невидача розрахункового документа встановленої форми.

Проблема 2: Ризики втрати пільги при наданні послуг за умови онлайн-оплати

Відповідно до пункту 14 статті 9 Закону про РРО, реєстратори розрахункових операцій та ПРРО не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Дана пільга поширюється на послуги, що надаються як онлайн, так і офлайн, за умови дотримання наступних вимог:

1. Виключно дистанційна оплата: усі розрахунки за надані послуги мають здійснюватися через онлайн-сервіси або банківські системи дистанційного обслуговування.
2. Відсутність розрахунків за місцем надання послуг: за місцем безпосереднього надання послуг повністю забороняється приймання готівки або встановлення POS-терміналів для проведення безготівкових доплат.

Встановлення POS-термінала або приймання готівкових коштів за місцем надання послуг (зокрема, за додаткові товари чи супутні послуги) позбавляє суб'єкта господарювання права на використання пільги, передбаченої пунктом 14 статті 9 Закону про РРО, що тягне за собою обов'язок застосовувати РРО/ПРРО на загальних підставах.