Інструкція з охорони праці монтажника гіпсокартону

_________________________________________________________

^{(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)}

 

Інструкція з охорони праці № ____

монтажника гіпсокартону

 

1. Загальні положення

1.1. Дія цієї інструкції поширюється на монтажника гіпсокартону і встановлює вимоги безпеки під час виконання ним посадових обов’язків.

1.2. Інструкція з охорони праці для монтажника гіпсокартону розроблена на виконання вимог статті 13 Закону України «Про охорону праці», з урахуванням вимог НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві», НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», наказу Міністерства охорони здоров’я України від  від 9 березня 2022 року N 441) «Про затвердження порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах», Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 29.11.2018 № 1804, та інших вимог нормативно-правових актів з охорони праці та галузевих документів.

1.3. До самостійної роботи допускаються особи старші вісімнадцятирічного віку, які не мають протипоказань за станом здоров’я (пройшли медичний попередній огляд). Перед допуском до самостійної роботи працівник повинен пройти вступний інструктаж, первинний інструктаж, а також інструктаж із пожежної безпеки.

1.4. За цією інструкцією монтажник гіпсокартону інструктується перед початком роботи (первинний інструктаж), а потім через кожні 6 місяців (повторний інструктаж).

Результати інструктажу заносяться до «Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці», в журналі після проходження інструктажу повинні бути підписи особи, яка інструктує, та монтажника.

1.5. Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які впливають на монтажника гіпсокартону:

-   механічні фактори, що характеризуються кінетичною та потенційною енергією і механічним впливом на людину;

-   вплив несприятливих температур зовнішнього середовища на працівника, підвищена рухливість повітря тощо;

-   падіння з висоти;

-   ураження електричним струмом;

-   фізичні перевантаження;

-   недостатність освітлення робочої зони;

-   захворювання очей внаслідок виконання робіт без засобів індивідуального захисту.

Шкідливі та небезпечні виробничі фактори конкретизуються згідно з результатами атестації робочих місць.

1.6. Забороняється допускати до роботи працівників з ознаками алкогольного або наркотичного сп’яніння, а також з явними ознаками захворювання.

1.7. Монтажнику гіпсокартону забороняється виконання розпоряджень та завдань, що суперечать вимогам з охорони праці.

1.8. Кожний працівник особисто відповідає за свої дії в частині безпечного виконання робіт.

У випадку, якщо монтажник гіпсокартону самостійно не спроможний вжити дієвих заходів з усунення виявлених ним порушень, він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника, а у разі його відсутності - керівника вищого рівня.

1.9. Монтажник гіпсокартону, що порушив вимоги цієї інструкції, інших вимог з охорони праці усувається від роботи і несе відповідальність (дисциплінарну, адміністративну, кримінальну) згідно з чинним законодавством.

1.10. Монтажник гіпсокартону, що припустився порушення вимог цієї Інструкції, інших вимог з охорони праці, без позачергової перевірки знань до робіт не допускаються. 

Особи з простудними і хронічними захворюваннями верхніх дихальних шляхів до роботи з монтажу гіпсокартону не допускаються.

1.11. Роботи на висоті (при підйомі над поверхнею вище, ніж 1,3 м) виконуються тільки з паспортизованих та перевірених риштувань та помостів.

1.12. Монтажник гіпсокартону зобов’язаний дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, режиму праці та відпочинку і виконувати вимоги інструкції з охорони праці.

1.13. У випадках травмування і несправностей в роботі обладнання монтажник гіпсокартону має негайно припинити роботу і повідомити свого безпосереднього керівника про те, що трапилося, надати собі або іншому працівнику першу домедичну допомогу та організувати, за необхідності, транспортування потерпілого до лікувально-профілактичного закладу.

У разі прояву ознак респіраторного захворювання, підвищення температури, отруєння тощо працівник має залишитися вдома та звернутися за медичною допомогою, а у випадку перебування на робочому місці – повідомити безпосереднього керівника про прояви ознак захворювання, самоізолюватися викликати спеціальний медичний транспорт.

1.14. Працівник зобов’язаний знати та дотримуватися правил особистої гігієни.

1.15. Забороняється зберігати на своєму робочому місці пожежо- та вибухонебезпечні речовини.

1.16. Монтажник гіпсокартону повинен:

-          пам’ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці;

-          вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим у разі нещасних випадків;

-          виконувати тільки ту роботу, яка доручена керівником і з якої проінструктований;

-          користуватися спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту;

-          вміти користуватись первинними засобами пожежогасіння;

-          піклуватися про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих у процесі виконання будь-яких робіт;

-          знати і виконувати вимоги інструкцій з охорони праці і за видами робіт на своєму робочому місці;

-          знати і виконувати обов’язки з охорони праці, передбачені колективним договором (трудовим договором), у тому числі:

•    дотримуватись правил корпоративного поводження;

•    співпрацювати з роботодавцем у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати можливих заходів щодо усунення будь-якої ситуації, що створює загрозу його життю чи здоров’ю або людям, які його оточують, та навколишньому природному середовищу;

•    не торкатися до рухомих частин механізмів та обладнання, а також електричних дротів, кабелів тощо під напругою.

1.17. Знаходячись на будівельному майданчику монтажник гіпсокартону повинен використовувати індивідуальні засоби захисту, носити захисну каску.

1.18. Усі захисні засоби повинні мати клеймо з позначкою дати наступного випробування та напруги, при якій потрібно користуватися цим засобом.

1.19. У разі направлення працівника на виконання робіт, не пов’язаних з його основною діяльністю, він повинен пройти цільовий інструктаж.

 

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Залишити в гардеробі вуличний одяг, особисті речі. Прибрати з кишень колючо-ріжучі, крихкі та гострі предмети.

2.2. До початку робіт монтажнику гіпсокартону необхідно:

- одягти робочий одяг;

- перевірити справність захисних засобів, відсутність на них зовнішніх пошкоджень, почистити і витерти їх, перевірити за штампом строк придатності;

- підготувати робоче місце: прибрати зайві предмети, перевірити освітлення, надійність настилів та огорож, перекриття каналів та закриття отворів;

- перевірити справність драбин. Вони повинні мати інвентарні номери, що відповідають реєстраційному обліку в журналі, а також тавро з датою наступного випробування (помости, риштування та площадки мостових кранів, які використовуються для монтажу освітлення та освітлювальних мереж, повинні мати по всьому периметру суцільні настили та захисну огорожу заввишки не менше 1,1 м);

- переконатися в достатньому освітленні робочого місця та за необхідності застосувати переносний електричний світильник, який необхідно оснащувати запобіжною сіткою з рефлектором та гачком для підвішування, перевіривши справність його проводу. Допускається застосування переносних електричних світильників напругою не більше
42 В (при роботі дозволяється користуватися переносними електричними світильниками напругою 60 В постійного струму тільки за умови, що корпус світильника виготовлений з ізолюючого матеріалу, має захисну сітку та відбивач (рефлектор)).

2.3. Якщо поруч виконуються електрозварювальні роботи - одягти спеціальні захисні окуляри.

2.4. Перевірити наявність засобів пожежогасіння, наявність та комплектність медаптечки.

 

3. Вимоги безпеки під час виконання роботи

3.1. Монтажник гіпсокартону має виконувати тільки ту роботу, з якої пройшов навчання, інструктаж з охорони праці і до якої допущений працівником, відповідальним за безпечне виконання робіт.

3.2. Під час знаходження на робочому місці монтажник гіпсокартону не повинен здійснювати дії, які можуть спровокувати нещасний випадок:

-     не розмахувати гострими і ріжучими предметами;

-     стежити за справністю устаткування, механізмів, дотримуватися правил їх експлуатації та інструкції з охорони праці для відповідних видів робіт;

-     бути уважним, не відволікатися і не відволікати інших.

3.3. Монтажник гіпсокартону повинен дотримуватися правил переміщення на території підприємства, а також користуватися тільки відведеними для руху проходами та проїздами. Не захаращувати проходи і проїзди.

Під час пересування по території, перебуваючи на проїжджій частині або біля неї, працівнику необхідно проявляти особливу увагу до рухомого автотранспорту. Якщо на шляху переміщення є небезпечні перешкоди (маневрують автотранспорт і засоби механізації, працює автонавантажувач тощо), слід змінити маршрут руху на більш безпечний.

3.4. Під час роботи монтажник гіпсокартону повинен бути ввічливим з працівниками, вести себе спокійно і витримано, уникати конфліктних ситуацій, які можуть викликати нервовоемоційне напруження і відбитися на безпеці праці.

3.5. Монтажнику гіпсокартону забороняється:

3.5.1. Знімати плакати, заборонні та попереджувальні знаки та написи, огородження без дозволу керівника робіт.

3.5.2. Захаращувати робочі місця, проходи, проїзди.

3.5.3. Брати без дозволу і використовувати з робочих місць інструмент і матеріали.

3.5.4. Користуватися несправними інструментами і пристосуванням.

3.5.5. Палити і користуватись відкритим вогнем в невстановлених для цього місцях.

3.5.6. Забороняється класти інструмент на поручні огороджень або на необгороджений край площадки риштувань, помосту, а також поблизу відкритих люків, колодязів тощо.

3.6. Інструмент на робочому місці необхідно розміщувати так, щоб запобігти його скочуванню або падінню.

3.7. Під час перенесення або перевезення інструмента з гострими частинами, ці частини повинні бути зачищені.

3.8. При спуску і підйомі по драбині триматися за поручні обома руками, переставляючи по черзі кожну руку. Забороняється одночасно відривати від поручнів обидві руки.

3.9. Забороняється для підставок використовувати випадкові предмети (ящики, бочки тощо). Необхідно користуватись підставками типової конструкції.

3.10. Забороняється заходити в зони робіт машин та механізмів, заходити на робочі місця та за огорожі небезпечних зон, де проводяться вогневі або вантажно-розвантажувальні роботи.

3.11. Не користуватись нагрівальними приладами з відкритою нагрівальною спіраллю, не заводського виготовлення, а також електроприладами, які не мають інструкції з їх безпечної експлуатації.

3.12. Забороняється знаходитися навпроти працюючого з електроінструментом, з кувалдою, потрібно стояти збоку від нього.

3.13. Включення в мережу електроприладів та інструменту проводити тільки за допомогою штепсельних з’єднань.

3.14. Не лишати без нагляду включене у мережу електрообладнання.

3.15. Під час експлуатації електроустаткування забороняється користуватися пошкодженими розетками, вимикачами.

3.16. Забороняється торкатися обірваного дроту, не підходити ближче 8–10 м до електричного дроту, який лежить на землі.

3.17. Не розводити самому і не дозволяти розводити вогнищ працівникам на території підприємства.

3.18. В темний час доби дільниці робіт, робочі місця і підходи до них повинні освітлюватися. Освітленість має бути рівномірною, без засліплювальної дії на працівників освітлювальних пристроїв. Забороняється виконання робіт в неосвітлених місцях.

3.19. Працювати ручними ударними інструментами слід із застосуванням захисних щитків або окулярів з непробивним склом.

 

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Після закінчення роботи необхідно:

-       вимкнути механізми;

-       впевнитись у надійності кріплення гіпсокартону і відсутності зайвих предметів на опорах та електроустаткуванні;

-       прибрати інструмент у призначене місце.

4.2. Сповістити безпосереднього керівника про несправності механізмів, пристроїв та інструменту, виявлені під час виконання робіт.

4.3. Зняти спецодяг та засоби індивідуального захисту, які використовувались під час роботи або перевірки виконання робіт підвищеної небезпеки, покласти їх у призначене місце.

4.4. Вимкнути всі електроприлади. Відключити прилади, інструмент, почистити їх і прибрати у відведене місце для зберігання.

4.5. Упорядкувати своє робоче місце, відходи паперу викинути в сміттєвий кошик. Відключити штепсельні вилки від розеток електроживлення.

4.6. Вимкнути всі прилади освітлення.

4.7. Перевірити стан пожежної безпеки на робочому місці, в приміщенні.

4.8. Вимити руки, обличчя теплою водою з милом, за можливості прийняти душ.

 

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. У разі виникнення аварійної ситуації слід припинити роботу, подавши команду «Стоп!», залишити небезпечну зону.

Команду «Стоп!», подану будь-яким працівником, повинні виконати всі працівники, які почули її.

Огородити небезпечну зону, залишити її, не допускати в неї сторонніх осіб.

5.2. Повідомити про аварійну ситуацію або нещасний випадок керівника робіт.

Якщо є потерпілі, надати їм першу медичну допомогу; за необхідності, викликати швидку медичну допомогу.

5.4. Перша допомога у разі нещасних випадків.

5.4.1. Перша допомога у разі отруєння.

Токсичні речовини можуть потрапити в організм постраждалих такими шляхами:

1) шлунково-кишковий тракт: при вживанні їжі або при контакті отруйних речовин зі слизовою оболонкою ротової порожнини (ліки, припікаючі речовини, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та інші різноманітні хімічні речовини);

2) дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадний газ; окис азоту; пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників тощо);

3) шкіра та слизові оболонки: при потраплянні на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинники, пестициди тощо);

4) ін’єкції: укуси комах, тварин або змій. Під час ін’єкційного введення ліків або наркотичних речовин.

Ознаки, які вказують на гостре отруєння: відчуття «піску» або різь в очах, світлобоязнь; опіки на губах, на язиці або шкірі; біль у роті, горлі, грудях або животі, яка посилюється при ковтанні та диханні; підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров’ю); порушення дихання (задуха, гучне дихання, зміна тембру голосу, кашель); пітливість, діарея, незвичайна поведінка постраждалого (збудження, марення); м’язові посмикування, судоми, втрата свідомості; незвичайний колір шкіри (бліда, малинова, синюшна).

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим у разі підозри на гостре отруєння невідомою речовиною:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) при огляді місця події звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум’я, дим, відкриті чи перекинуті ємності, ємності з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци тощо;

3) уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий;

4) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

5) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

7) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне положення. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) якщо постраждалий перебуває в свідомості та відомо, що отрута була прийнята перорально (через рот), промити шлунок «ресторанним» або блювотним методом до отримання чистих промивних вод: дорослому необхідно випити 500-700 мл (2-3 склянки) чистої, холодної (18°С) води, потім необхідно викликати блювоту; повторювати промивання до отримання чистих промивних вод;

9) після промивання шлунка дати постраждалому ентеросорбент (наприклад, до 50 грам активованого вугілля) та проносне (дорослим - 50 мл вазелінового масла). Однак, при отруєнні припікаючими речовинами (наприклад, бензином) та порушенні/відсутності свідомості забороняється викликати блювоту у постраждалого;

10) у разі потрапляння отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої, холодної (18°С) води. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов’язку на місце опіку;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.2. Надання першої допомоги у разі ураження електричним струмом.

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) якщо постраждалий перебуває під дією електричного струму, за можливості припинити його дію: вимкнути джерело струму, відкинути електричний провід за допомогою сухої дерев’яної палиці чи іншого електронепровідного засобу;

3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

6) якщо постраждалий без свідомості, але дихання збережене, надати постраждалому стабільного положення;

7) накласти на місця опіку чисті, стерильні пов’язки;

8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.3. Перша допомога при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею.

Ознаки артеріальної кровотечі: швидка та значна кровотеча (кров «б’є фонтаном», пульсує, яскраво-червоного кольору) призводить до значної крововтрати протягом короткого часу.

Ознаки венозної кровотечі з рани: кров безперервно витікає з рани, темно-червоного кольору; залежно від діаметру пошкодженої вени кровотеча може бути від незначної до інтенсивної.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею, не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого наявна рана без кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) надати кінцівці підвищеного положення;

в) накласти на рану чисту, стерильну серветку;

г) накласти на рану бинтову пов’язку;

ґ) за необхідності надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого наявна рана з ознаками артеріальної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку, що тисне, та при можливості одночасно здійснити притиснення артерії на відстані;

ґ) якщо кровотеча не зупинена, накласти джгут;

д) надати постраждалому протишокове положення;

е) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

є) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) якщо у постраждалого рана з ознаками венозної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку;

ґ) надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.4. Перша допомога у разі переломів, вивихів, ударів.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на перелом кісток кінцівок не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію;

5) якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому:

а) розрізати одяг над раною;

б) накласти стерильну, чисту пов’язку на рану;

в) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

г) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

ґ) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

д) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого ознаки закритого перелому:

а) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

б) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

в) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.5. Надання першої допомоги у разі теплових опіків.

При наданні домедичної допомоги розрізняють опіки чотирьох ступенів:

1) I ступінь (еритема) - почервоніння шкіри, набряклість і біль;

2) II ступінь (утворення пухирів) - сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною;

3) III ступінь: некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;

4) IV ступінь (обвуглення): виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків - ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з опіками не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого опіки першого і/або другого ступеня:

а) охолодити місце опіку прохолодною водою;

б) після охолодження накрити пошкоджену ділянку чистою вологою серветкою;

в) не слід спеціально проколювати пухирі; якщо пухирі розірвались, накласти чисту, стерильну пов’язку;

6) якщо у постраждалого опіки третього і/або четвертого ступеня:

а) накрити місце опіку чистою, стерильною серветкою;

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

7) не використовувати при опіках мазі, гелі та інші засоби до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при опіках, викликаних хімічними речовинами, місце враження постійно промивати чистою водою кімнатної температури до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.6. Перша допомога у разі переохолодження.

При наданні домедичної допомоги розрізняють чотири ступені відмороження:

1) I ступінь - шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня;

2) II ступінь - у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження;

3) III ступінь - омертвіння шкіри: з’являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації - охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія;

4) IV ступінь - поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого присутні ознаки шоку.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з переохолодженням/відмороженням не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) за можливості усунути дію холоду: перемістити постраждалого в тепле приміщення, зняти мокрий одяг. Взуття та одяг знімати обережно, без зусиль, щоб не ушкодити вражені ділянки тіла (краще розрізати взуття та одяг);

6) якщо постраждалий у свідомості, зігріти його: проводити загальне зігрівання постраждалого, з цією метою слід давати постраждалому безалкогольні гарячі напої. Не рекомендується інтенсивне розтирання і масаж відмороженої частини тіла;

7) накласти на ушкоджену ділянку чисту пов’язку;

8) забезпечити нерухомість переохолоджених пальців, кистей і стоп. При необхідності виконати іммобілізацію за допомогою імпровізованих або стандартних шин;

9) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести у стабільне положення;

10) накрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.5. У разі виникненні пожежі приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння; за необхідності викликати пожежну частину.

5.6. Виконувати всі вказівки керівника з усунення аварійної ситуації.