Правомірність повернення з закордонного відрядження в інше місто

Так, це є правомірним, якщо повернення працівника до іншого населеного пункту обумовлене виробничою необхідністю.

Чинне законодавство не містить вимоги про обов'язкове повернення працівника із закордонного відрядження саме до населеного пункту, де розташоване підприємство. Тобто в наказі на відрядження можна передбачити пункт повернення Івано-Франківськ.

Відповідно до п.170.9.1 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3965, не включаються до оподатковуваного документально підтверджені витрати на проїзд працівника до місця відрядження та назад. Тому підприємству бажано мати документальне обґрунтування маршруту відрядження.

Якщо у трудовому договорі або наказі продиктовано, що працівник виконує роботу дистанційно з Івано-Франківська, то цей пункт є його фактичним місцем роботи. Тоді вартість квитка назад не оподатковується. Якщо працівник виконує роботу дистанційно, пункт відправлення працівника у відрядження та пункт, до якого працівник повертається з відрядження, встановлюються роботодавцем за погодженням із працівником під час узгодження маршруту поїздки та зазначаються у наказі про відрядження (ст. 121 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n719)

Водночас, якщо це особиста поїздка (наприклад, працівник вирішив поїхати туди у гості чи відпустку), податківці трактують квиток до іншого міста як фінансування особистих потреб. Компанія має повне право відшкодувати працівнику цей квиток (якщо це дозволяє внутрішнє Положення про відрядження), але вартість такого квитка назад перетвориться на додаткове благо. З цієї суми доведеться утримати ПДФО та ВЗ.

Раді допомогти, звертайтесь ще!