Ми можемо однозначно стверджувати, що звітність з екологічного податку потрібно подавати в будь-якому разі.

Щодо дозволу: його отримання залежить від наявності джерела забруднення, але відсутність дозволу не позбавляє необхідності самостійно розраховувати викиди та податок. При цьому, коли здійснюється самостійний розрахунок, податкова служба не має повноважень оцінювати його як вірний або невірний без залучення працівників Міндовкілля. Таким чином, практичні наслідки відсутності дозволу – це ситуація, коли податкова залучає представників Міндовкілля, які можуть визначити, що самостійно розрахований вами обсяг викидів не відповідає фактичному, і податок занижено.

Чи може така ситуація статися, коли викиди з ємності через випаровування є мізерними, і чи буде податкова залучати Міндовкілля для перевірки вашого розрахунку? Ймовірність дуже мала. Але, щоб розібратися остаточно, звернемося до першоджерела:

У ЗІР: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41548 міститься консультація:

Чи є платником екологічного податку СГ, який зберігає пальне (бензин, дизель, газ) у ємностях (власних або орендованих) у своїх приміщеннях або територіях?
ВідповідьКоротка:
Так, суб’єкт господарювання, який зберігає пальне (бензин, дизель, газ) у ємностях (власних або орендованих) у своїх приміщеннях або територіях є платником екологічного податку і має отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Детальніше у повній відповіді.
Повна:
Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755 –VI (далі – ПКУ) передбачено віднесення до платників екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (далі – екологічний податок) суб’єктів господарювання, під час провадження діяльності яких здійснюються зазначені викиди на підставі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі − дозвіл на викиди), виданого дозвільним органом або центром надання адміністративних послуг.
Оскільки експлуатація ємностей з пальним передбачає, зокрема, випаровування забруднюючих речовин через дихальні клапани резервуарів, то суб’єкт господарювання має отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Дозвіл на викиди − це документ дозвільного характеру у сфері охорони атмосферного повітря, який надає право суб’єктам господарювання експлуатувати об’єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші (Порядок проведення робіт, пов’язаних з видачою дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку суб’єктів господарювання, які отримали такі дозволи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 302, далі – Порядок).
Суб’єкт господарювання отримує дозвіл на викиди до початку експлуатації об’єкта, у тому числі до проведення пусконалагоджувальних робіт (п. 4 розд. «Загальні питання» Порядку).
Відповідно до Закону України від 16 жовтня 1992 року № 2707-ХІІ «Про охорону атмосферного повітря» (далі – Закон № 2707) джерела викиду поділяються на неорганізовані та організовані стаціонарні джерела викиду.
Неорганізоване стаціонарне джерело викиду − джерело викиду, з якого забруднюючі речовини надходять в атмосферне повітря у вигляді ненаправлених потоків та яке не оснащене спеціальними спорудами для відведення пилогазоповітряної суміші (ст. 1 Закону № 2707).
Суб’єкти господарювання, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов’язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов’язані, зокрема:
здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря організованими та неорганізованими стаціонарними джерелами викидів, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік;
своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок (ст. 10 Закону № 2707).
Контролюючі органи залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів (п. 250.12 ст. 250 ПКУ).
Отже, суб’єкт господарювання самостійно визначає обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення на підставі матеріалів проведеної інвентаризації викидів, які містять інформацію щодо назв речовин (сполук), що утворюються стаціонарним джерелом забруднення, а також об’ємів викидів, класу небезпечності деяких із них та орієнтовно безпечного рівня впливу речовин (сполук).
При цьому правильність визначення суб’єктами господарювання фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення належить до компетенції Державної екологічної інспекції України.
Суми екологічного податку обчислюються платниками екологічного податку самостійно щокварталу, виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок екологічного податку за формулою, наведеною у п. 249.3 ст. 249 ПКУ.
Ставки екологічного податку затверджені ст. 243 ПКУ.

У цій відповіді застосовується термін «стаціонарне джерело забруднення», однак визначення такого джерела не відповідає бочці, цистерні або іншій ємності, в якій може зберігатися пальне. Отже, існує невизначеність.

Відповідно до п.п. 242.1.1 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом та базою оподаткування екологічним податком є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Стаціонарне джерело забруднення – підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (п.п. 14.1.230 ПКУ).

Тому, на наш погляд, ємність з пальним, яка не є стаціонарним резервуаром, не може вважатися стаціонарним джерелом забруднення. Однак вимога сплати екологічного податку все ж є, оскільки така ємність дійсно здійснює хоч і невелике, але випаровування. Тому, на нашу думку, у разі якщо ви дійсно маєте стаціонарний резервуар – тоді дозвіл обов’язковий, а якщо стаціонарних ємностей немає – достатньо лише подавати декларацію та розраховувати податок. Відсутність дозволу у разі зберігання в пересувній ємності не є порушенням з формальних причин, адже дозвіл отримується тільки на стаціонарні джерела.

Раді допомогти, звертайтесь ще!