Заголовок тимчасово відсутній

Коли постачальник надає в позичку обладнання, то підприємство фактично надає послуги ФОПу на єдиному податку. У підприємства виникає ПДВ на безоплатно надану послугу, виходячи зі звичайної ціни оренди такого прилавка чи стійки. Оскільки активного ринку такої послуги, за яким можна було б визначити звичайну ціну саме цього конкретного обладнання, немає, то звичайною ціною буде договірна. Отже, мінус такого підходу — щомісячно нараховувати ПДВ на ціну умовної оренди обладнання; податкова накладна на умовне постачання із кодом невидачі 15 складається на себе (дані покупця — свої дані), та друга, нульова — на неплатника.

Зворотна ситуація — коли, наприклад, підприємство розміщує свою стійку чи прилавок на умовах оренди частини простору у такого ФОПа — неприйнятна, якщо ФОП 2-ї групи, адже він не може надавати послуги юридичній особі на загальній системі. Якщо ФОП 3-ї групи — така ситуація можлива. У такому випадку цей ФОП надає підприємству частину свого простору для розміщення обладнання (для підприємства це будуть витрати на збут), у ФОПа має бути відповідний КВЕД (маркетингові, рекламні послуги), а ціна такої послуги може бути будь-якою, в тому числі символічною, адже в цьому випадку у ФОПа дохід рахується за фактичним надходженням виручки, і в нього немає підстав донараховувати дохід до звичайних цін. Тобто, ФОП надаватиме підприємству маркетингову послугу (або рекламну послугу) — демонструватиме його брендоване обладнання у своєму магазині. У підприємства витрати на цю послугу будуть характерними витратами на збут Дт93. (НП(С)БО 16). Цей спосіб підходить для ФОП на 3-й групі, на загальній системі, для юридичних осіб, і не підходить для ФОП 2-ї групи. Якщо 2-га група — то краще зупинитися на попередньому варіанті.

Раді допомогти, звертайтесь ще!