Заголовок тимчасово відсутній

Кредиторська заборгованість за авансовими звітами перед працівниками могла виникнути після того, як:

— працівник повернувся з відрядження і там витратив коштів більше, ніж було йому видано авансом, або коли йому взагалі не встигли видати коштів на відрядження;

— працівник виконав окрему цивільно-правову дію за дорученням підприємства. Наприклад, придбав для підприємства певний товар, роботу чи послугу за свої кошти.

Здійснені витрати працівник підтвердив документально (надав документи, що підтверджують витрати у обсязі, більшому ніж було видано), а також, можливо, подав авансовий звіт. Витрати були затверджені керівником.

Строк погашення заборгованості, що виникла у підприємства перед працівником у випадку витрати ним своїх коштів при виконанні господарського завдання, законодавчо не встановлений.

За правилами цивільного законодавства, працівник може звернуться з письмовою вимогою виплатити йому належні суми з дня підтвердження здійснених витрат (затвердження звіту). Після отримання від працівника вимоги в роботодавця є 7 днів, щоб його виконати (ч. 2 ст. 530 ЦКУ). При цьому з 8-го дня можна починати відлічувати строк позовної давності (ч. 5 ст. 261 ЦКУ). Тобто поки працівник не звернеться до підприємства з письмовою вимогою про відшкодування йому витрачених коштів, перебіг позовної давності за такою заборгованістю не почнеться.

Що стосується строку позовної давності, то в загальному випадку він становить 3 роки (ст. 257 ЦКУ). Водночас на час дії карантину та ВС відлік строків позовної давності призупинено. Прийміть до уваги, що строк позовної давності на паузі з 12.03.2020 через карантин, а потім – через військовий стан (ст. 257, п. 12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України). Це означає, що відлік строку позовної давності слід призупинити з 12.03.2020 і продовжити з дня, що настане за днем, коли в Україні скінчиться воєнний стан.

Зверніть увагу, що на відміну від придбання товарів працівником за свої, заборгованість за витратами на відрядження вписується в межі трудових відносин. Підтвердження цьому знаходимо у ст. 121 КЗпП. Вона вимагає від роботодавця компенсувати витрати працівника, пов’язані з відрядженням.

Заборгованість по якій не минув термін позовної давності за відсутності інших ознак безнадійної заборгованості, визначених пп. 14.1.11 Кодексу, не є безнадійною заборгованістю.

Положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці в операціях із списання кредиторської заборгованості. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Отже, дохід визнається у складі фінансового результату за правилами бухгалтерського обліку.

Об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємства визначається платником на підставі даних бухгалтерського обліку у порядку, встановленому пп. 134.1.1 Кодексу.

При цьому, списання кредиторської заборгованості здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на підставі первинних документів.

У бухгалтерському обліку списання безнадійної кредиторської заборгованості відображають за Д-т рахунку, на якому обліковують заборгованість, і К-т 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості». Дохід від списання кредиторської заборгованості слід визнавати саме в тому звітному періоді, в якому минув строк позовної давності.

ІПК від 05.11.2024 №5128/ІПК/99-00-21-02-02

Раді допомогти, звертайтесь ще!