Заголовок тимчасово відсутній

Страховка автомобіля, який знаходиться в оренді у підприємства, лягає на орендаря, тобто на підприємство, таким чином, оплативши страховку, директор здійснив оплату господарських витрат підприємства.

Перелік витрат на відрядження, що відшкодовуються працівнику і при цьому не оподатковуються ПДФО та ВЗ, чітко визначений у п.п. 170.9.1 ПКУ.

Згідно зі ст. 16 Закону № 85 у разі виїзду зареєстрованого в Україні автотранспортного засобу на територію іншої країни — члена міжнародної системи автострахування «Зелена Карта», власник такого транспортного засобу зобов’язаний:

1) укласти договір міжнародного обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, дія якого поширюється на ці країни;

2) отримати від страховика — повного члена Моторного (транспортного) страхового бюро страховий сертифікат «Зелена Карта» єдиного зразка, який прийнятий в усіх країнах — членах цієї міжнародної системи страхування.

Контроль за наявністю сертифіката «Зелена Карта» покладено на прикордонну службу.

Таким чином, якщо відрядження здійснюється з використанням транспортного засобу підприємства до країн — членів системи автострахування «Зелена Карта», придбання страхового поліса «Зелена Карта» є обов’язковим. Компенсація витрат на придбання «Зеленої Карти» не є оподатковуваним доходом працівника та базою нарахування ЄСВ.

Якщо страхування, за яким були понесені витрати у відрядженні, є обов’язковим, то при відшкодуванні таких витрат оподатковуваного доходу у працівника не виникає.

Для компенсації працівнику витрат на обов’язкове страхування у відрядженні необхідні оригінали підтверджуючих документів та наявність зв’язку таких витрат з господарською діяльністю підприємства.

Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті — це обов’язкове страхування, передбачене п. 6 ст. 7 Закону № 85. Такий вид страхування є обов’язковим тільки для водіїв — працівників транспортних підприємств, безпосередньо зайнятих на транспортних перевезеннях (п. 1 Положення № 959).

Визначення приналежності підприємств до транспортних дає ст. 6 Закону про транспорт. Так, транспортними вважаються підприємства, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти та надають інші транспортні послуги.

Страхувати водіїв повинні юридичні особи або фізичні особи — підприємці, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування (п. 4 Положення № 959). Застрахованими водії вважаються тільки на час обслуговування поїздки (п. 2 Положення № 959).

Це встановлено п.п. 165.1.5 ПКУ та п.п. 1.7 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.

У розд. I 4ДФ Податкового розрахунку слід відображати суми таких страхових внесків з ознакою доходу «132».

Якщо підприємство не належить до транспортних, то страхування водіїв буде добровільним.

Отже, якщо це було обов'язкове страхування - то такі витрати відшкодовуються без податків, це витрати, які мало б здійснити підприємство, директор виконав цей платіж замісь фактичного платника, має право на відшкодування витрат у разі їх документального підтвердження.

До питання по відшкодуванню сум.

Відшкодування витрат на відрядження за кордоном, які підтверджено документально, здійснюється у національній валюті України за офіційним обмінним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на день погашення заборгованості. При цьому, під час складання Звіту перерахунок здійснених у відрядженні витрат у разі відсутності підтвердних документів про обмін валюти здійснюється за крос-курсом, розрахованим за офіційним обмінним валютним курсом, встановленим НБУ на день затвердження Звіту. https://if.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/759804.html

Таким чином, вирати в зотих мають бути перераховані у гривню на день подання директором звіту в довільній формі та підтверджуючих документів та відшкодовані директору. Обмеження розрахунків 50 тис грн, встановлені Положенням 148 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0148500-17#n47 - не застосовуються щодо використання готівки, виданої на відрядження

Раді допомогти, звертайтесь ще!