Заголовок тимчасово відсутній

Видача наказу не передбачена чинними нормами, проте і не заборонена.

З юридичного погляду логотип є торговельною маркою (знаком для товарів і послуг) та, відповідно, виступає об’єктом права інтелектуальної власності (ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України). Така торговельна марка підприємства містить у собі будь-яке позначення або будь-яку комбінацію позначень, які вирізняють товари чи послуги поміж аналогами підприємств-конкурентів. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (ст. 492 Цивільного кодексу України; ЦК).

Засвідчувати право інтелектуальної власності на логотип має свідоцтво України на знак для товарів і послуг, яке видають відповідно до положень Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 № 3689-XII, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3689-12#Text.

Водночас отримувати таке свідоцтво не потрібно, якщо торговельна марка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою (ст. 494 ЦК). Володільцю свідоцтва на торговельну марку належать майнові права інтелектуальної власності на таку марку:

право на використання торговельної марки;

виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, у т. ч. забороняти таке використання;

інші майнові права інтелектуальної власності.

Тобто логотип, на який видано відповідне свідоцтво, не зможуть без дозволу використовувати треті особи. Якщо буде доведено незаконне використання торговельних знаків, то порушнику, зокрема, загрожує адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від 170 грн. до 3400 грн. з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення (ст. 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Звертаємо увагу, що майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку чинні протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку, якщо інше не встановлено законом. Потім такий строк можна буде подовжувати щоразу на десять років (ст. 496 ЦК).

У бухгалтерському обліку актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований, відносять до нематеріальних активів (НМА). Звісно, до НМА ставиться вимога щодо ймовірності отримання економічних вигод від його використання, а вартість такого активу має бути достовірно визначена (п. 4, 6 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»). Зважаючи на такі критерії визнання НМА, можна стверджувати, що логотип — це НМА (пункт 5 П(С)БО 8 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0750-99), який серед груп НМА називає й права на комерційні позначення (права на торговельні марки, комерційні найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнають роялті).

Раді допомогти, звертайтесь ще!