Законом України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі –Закон), яким регулюються відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначено, що державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягають обтяження речових прав, зокрема арешт.
Перелік підстав для державної реєстрації обтяжень речових прав, визначений ст. 27 Закону та не є вичерпним з огляду на положення ст. 11 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
З метою досягнення дієвості кримінального провадження Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – Кодекс) передбачено застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Пунктом 7 ч. 2 ст. 131 Кодексу встановлено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Суть арешту майна полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та / або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому Кодексом порядку (ч. 1 ст. 170 Кодексу).
В Мін’юсті зауважили, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених Кодексом.
Ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому Кодексом (ч. 1 та ч. 4 ст. 132 Кодексу).
Отже, арешт майна у кримінальному провадженні як захід забезпечення такого провадження припиняє свою дію з різних юридичних фактів, визначених Кодексом, а саме:
- закінчення строку дії ухвали слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- скасування запобіжного заходу;
- ухвалення виправдувального вироку;
- закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому Кодексом.
Враховуючи наведене, у разі припинення дії арешту майна у зв'язку із закриттям кримінального провадження чи закінченням строку дії ухвали слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, підставою для державної реєстрації припинення обтяження речового права буде постанова про закриття кримінального провадження або відповідна ухвала суду чи ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якою визначено строк її дії – після спливу такого строку.
Джерело: Лист Мінюсту від 13.11.2024 №156957/154763-9-24/8.4.1