7eminar | Неповний робочий час: коротка характеристика

Неповний робочий час – це робочий час, менший за встановлену норму (наприклад, менше 40 годин на тиждень для п’ятиденки). Під час запровадження неповного робочого часу важливо дотримуватися законодавчих норм, які регулюють права та обов’язки роботодавця та працівника. У таблиці наведено основні аспекти та правила організації такого режиму роботи. Це допоможе швидко зорієнтуватися в правилах організації неповного робочого часу та уникнути порушень законодавства.

Зберегти

Категорія	Опис
Види	неповний робочий день (зменшення щоденної тривалості роботи); неповний робочий тиждень (зменшення кількості робочих днів); комбінація обох видів
Мінімальна тривалість	Нижньої межі тривалості роботи немає – можна встановити навіть одну годину на тиждень
Порядок запровадження	з ініціативи роботодавця з попередженням за 2 місяці (ст. 32 КЗпП); за згодою між працівником і роботодавцем (ст. 56 КЗпП)
Строк дії	Може бути встановлений: під час прийняття на роботу або пізніше (ст. 56 КЗпП); на певний строк чи безстроково
Оплата праці	Пропорційна до відпрацьованого часу або залежить від виробітку
Вплив на відпустки	Неповний робочий час не обмежує право на основну відпустку, але може вплинути на право на додаткову відпустку (наприклад, за особливий характер праці за роботу за комп’ютером)
Перерва	Якщо робочий день менший за 5 годин, перерву можна не встановлювати. Якщо більше – надають через 4 години роботи (ч. 1 ст. 66 КЗпП)
Ризики	Якщо кількість працівників із неповним часом зросте на 20% за місяць, можлива перевірка Держпраці (пп. 6 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 №823). Формальне запровадження неповного часу для економії може призвести до штрафів за ст. 265 КЗпП