Дроблення бізнесу: податкові ризики, перевірки та захист підприємства
(модуль 5 із 25)

Додаткові матеріали

Презентація

---

Текстове розшифрування відео

Зміна підходів податкових органів та законодавчі тенденції

Раніше питання дроблення обговорювали переважно податкові консультанти, бухгалтери, аудитори та юристи. Поширеною була думка, що подібну практику застосовують усі. Проте під час побудови системи не варто орієнтуватися на діючі практики інших суб'єктів, оскільки завжди існує ризик застосування штрафних санкцій до першого ж перевіреного підприємства.

У 2026 році ситуація змінилася: дроблення стало окремим напрямом уваги Державної податкової служби. Наразі податкові органи вибудовують аналітику для пошуку таких структур, а перевірки частіше починаються з підозри, що кілька суб'єктів господарювання фактично становлять один бізнес.

Паралельно змінюється законодавча база. Міністерство фінансів України оприлюднило для обговорення законопроєкт, який запроваджує поняття «податкове зловживання» та вносить відповідні зміни до Податкового кодексу України. Тема дроблення бізнесу перестала бути теоретичною.

Державна податкова служба повідомила про 10 найвідоміших торгових мереж, у яких можливе ухилення від сплати податків через дроблення, та оцінила обсяг таких мінімізацій у 1 млрд грн. Для реалізації схем залучали не лише юридичних осіб, а й до 800 ФОПів у межах одного бізнесу.

Це свідчить про наступне:

1. Податкові органи здатні бачити великі структури комплексно, а не кожного ФОПа окремо.
2. Публічне звітування про такі випадки є сигналом про системну роботу держави у цьому напрямі.
3. Бухгалтери та аутсорсингові компанії, які ведуть облік для бізнесу з кількома ФОПами, підпадають під ризик виникнення питань щодо структури. Аутсорсери, оцінюючи первинні документи та фінансові потоки, згідно із законодавством повинні повідомляти про такі ризики суб'єктам фінансового моніторингу.

Сутність та визначення дроблення бізнесу

Законодавчого визначення поняття «дроблення бізнесу» наразі немає.

Перше базове визначення: дроблення — це штучний поділ однієї великої або середньої компанії на кілька менших суб'єктів (найчастіше ФОПів) для формального дотримання лімітів та зниження податкового навантаження.

Дроблення застосовується не лише через ФОПів. На практиці трапляються випадки дроблення в межах групи компаній, що складається з окремих юридичних осіб, які юридично не пов'язані, але фактично утворюють єдиний бізнес.

Економічна логіка таких дій полягає у використанні спрощеної системи оподаткування з низькими ставками та обмеженими лімітами доходу (а у 2-й групі — також обмеженням за видами діяльності та кількістю працівників). Великий бізнес не відповідає цим критеріям, тому виникає спроба поділити діяльність на декілька суб'єктів на спрощеній системі із фіксованим податком. Формально кожен ФОП має власні коди КВЕД, ліміти та декларації, однак сукупно вони утворюють єдине підприємство, яке мало б сплачувати податок на прибуток, ПДВ та інші загальні податки й збори. Дроблення може здійснюватися у формах:

• ТОВ, поділеного на ФОПів;
• мережі ФОПів або мережі ТОВ;
• ТОВ із сателітами у формі ФОПів чи інших ТОВ.

Друге, більш точне визначення: дроблення — це штучний поділ єдиного господарського процесу між кількома формально самостійними суб'єктами, які фактично працюють як один бізнес.

Різниця полягає в тому, що перше визначення вказує на мету (зменшення податків), яку важко довести та легко заперечити, тоді як друге визначення спирається на фактичний устрій господарського процесу. Факти закупівель, продажів, управління, руху коштів та кадрового забезпечення не залежать від намірів і чітко відображають реальний стан речей. Тому оцінюється не задум, а фактична діяльність бізнесу.

Три ключові елементи дроблення та аналіз ділової мети

Для оцінки структури необхідно дати відповідь на запитання: з якою метою в структурі існує кожен окремий елемент (кожен ФОП або юридична особа) та яку саме функцію він виконує.

Якщо наявне економічне обґрунтування (інший партнер, окремий напрям діяльності, інше місто, розподіл ризиків), йдеться про функціонування окремих бізнесів. Якщо єдиною метою є податкова економія, структура потрапляє до зони підвищеного ризику.

Визначення дроблення базується на трьох обов'язкових елементах:

1. Штучний поділ. Бізнес має право ділитися під різні напрями чи ризики. Поділ стає штучним, коли він не потрібен для бізнес-процесів і існує лише для податкової звітності.
2. Формальна самостійність. На папері кожен суб'єкт має окрему реєстрацію, рахунок та звітність, але фактично не ухвалює незалежних управлінських рішень і не несе власних ризиків.
3. Єдиний господарський процес. Учасників об'єднують спільні клієнти, товар, управління та команда. Поділеними є лише документи, а не процес.

Кваліфікація діяльності як дроблення можлива лише за наявності всіх трьох елементів одночасно.

Відмежування співпраці від схеми дроблення

Наявність кількох ФОПів у структурі не є автоматичним доказом дроблення. Залучення інших ФОПів для виконання робіт або надання послуг є стандартною господарською практикою.

Законна наявність кількох суб'єктів (включно з родичами в бізнесі, використанням однієї адреси чи бренду) оцінюється за сукупністю обставин, а не за окремими деталями.

Проблема виникає тоді, коли юридично існує кілька суб'єктів, а економічно функціонує один бізнес із єдиним центром управління та єдиним господарським процесом.

Практичний приклад та тест на самостійність суб'єкта

Аналіз на прикладі магазину одягу:

• За наявності однієї вивіски, сайту, сторінки в соціальних мережах та однієї касової зони видача чеків від різних ФОПів на різні товари є ознакою єдиного бізнесу.
• Водночас в одному торговому залі можуть працювати два дійсно незалежні бізнеси (наприклад, продаж одягу та продаж аксесуарів), які мають власних постачальників, продавців, кошти та спільну касову зону за домовленістю.

Для перевірки реальної самостійності суб'єкта слід відповісти на такі запитання:

• Хто купує товар?
• Хто встановлює ціни?
• Хто наймає персонал?
• Хто сплачує оренду та рекламу?
• Хто реально ухвалює рішення?

Якщо кожен ФОП відповідає за ці питання самостійно — структура є незалежною. Якщо відповіддю є єдиний власник або директор — це один бізнес у кількох формах.

Тест на самостійність ФОПа: Якщо конкретний ФОП виходить зі структури, чи зможе він продовжити діяльність самостійно? Чи має він власних клієнтів, ресурси, товар, обладнання, приміщення, персонал, власні ризики та управлінські рішення?

• Якщо так — це реальний суб'єкт господарювання.
• Якщо без материнської структури діяльність припиняється через відсутність ресурсів і клієнтів — це формальна реєстрація для бухгалтерського обліку.