Облікова політика та внутрішній контроль
(модуль 3 із 25)

Додаткові матеріали

Презентація

---

Текстове розшифрування відео

Поняття та значення облікової політики

Облікова політика — це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності. Зазначена сукупність фіксується в наказі про облікову політику.

Кожне підприємство визначає облікову політику самостійно за погодженням із власником або уповноваженим органом відповідно до установчих документів. Законодавчо затвердженого зразка наказу про облікову політику не існує. Орієнтиром для визначення його структури та змісту є Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 27 червня 2013 року № 635.

Облікова політика формується залежно від специфіки діяльності підприємства. Вибір конкретних принципів і методів здійснюється підприємством на основі професійного судження.

Зміст наказу про облікову політику

До наказу про облікову політику включаються принципи, методи та процедури, щодо яких нормативними документами передбачено кілька варіантів вибору. Крім того, в ньому зазначаються попередні оцінки для розподілу витрат між звітними періодами, а також кількісні критерії та якісні ознаки суттєвості інформації.

До наказу не слід включати норми, які є одноваріантними та безальтернативними, оскільки вони діють за замовчуванням відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема, недоцільно дублювати перелік обов'язкових реквізитів первинних документів або перераховувати складові первісної вартості основних засобів. Фіксація безальтернативних вимог у наказі створює додаткові ризики у разі зміни законодавства.

Заборонено включати до наказу положення, що суперечать стандартам бухгалтерського обліку, а саме:

• відмову від дисконтування довгострокової заборгованості;
• застосування касового методу визнання доходів у бухгалтерському обліку;
• ненарахування курсових різниць на окремі монетарні статті або їх згортання;
• нарахування курсових різниць на транзитні кошти, що належать третім особам.

Форма наказу нормативно не встановлена. Органи управління можуть додавати до нього специфічні положення, які відображають особливості бізнес-процесів. Організаційні аспекти обліку доцільно оформлювати окремим положенням або виносити в окремий розпорядчий документ.

Послідовність застосування та ризики відсутності наказу

Перевидавати наказ про облікову політику щороку не потрібно. Для дотримання принципу послідовності обрана облікова політика має застосовуватися постійно з року в рік. Це забезпечує зіставність показників фінансової звітності (доходів, витрат та фінансового результату) за різні періоди.

Відсутність наказу про облікову політику або його неналежна якість створюють бухгалтерські та податкові ризики. Зокрема, у разі відсутності зафіксованих методів та критеріїв контролюючі органи можуть визнати витрати непотвердженими або зробити донарахування:

• Для малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА): якщо в наказі не встановлено вартісний критерій (наприклад, 20 000 гривень) та не зафіксовано метод амортизації (наприклад, 100%), контролюючі органи можуть визнати застосування такого методу неправомірним та зняти суми амортизації.
• Для мікропідприємств: право не створювати резерв відпусток відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 потребує обов'язкової фіксації в наказі. Без такої фіксації дане право не може застосовуватися.
• Для амортизації основних засобів: застосування методу, не передбаченого наказом, або відсутність зафіксованої ліквідаційної вартості є частим предметом судових спорів.

Показники бухгалтерського обліку повинні чітко відповідати положенням, закріпленим у наказі про облікову політику.

Порядок внесення змін та перегляду облікової політики

Облікова політика може переглядатися лише у випадках, передбачених Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», зокрема при зміні вимог нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку або якщо зміни забезпечать достовірніше відображення подій та операцій у звітності. Встановлення правил для нових господарських операцій, яких раніше не було на підприємстві, не вважається зміною облікової політики.

Внесення змін здійснюється одним із двох способів:

1. Виданням окремого розпорядчого документа про внесення змін та доповнень до чинного наказу.
2. Викладенням наказу про облікову політику в новій редакції.

При зміні облікової політики застосовується ретроспективне правило: здійснюється перерахунок показників минулих періодів так, ніби нова облікова політика застосовувалася завжди. Вплив зміни облікової політики на нерозподілений прибуток (непокритий збиток) відображається через корегування сальдо на початок звітного року по рахунку 44.

Відмінність облікової політики від облікової оцінки

Облікову політику слід розмежовувати з обліковою оцінкою. Зміна облікової оцінки є результатом появи нової інформації або нових обставин і не вимагає ретроспективного застосування. Зміни в облікових оцінках відображаються перспективно (у періоді, коли відбулася зміна, та в наступних періодах).

Прикладами зміни облікових оцінок є:

• зміна строку корисного використання основних засобів;
• зміна ліквідаційної вартості об'єктів;
• зміна оцінки очікуваних збитків або гарантійних зобов'язань.