Зарплата та кадровий облік
(модуль 5 із 12)

Додаткові матеріали

Презентація

---

Текстове розшифрування відео

Нормативне регулювання та структура положення про оплату праці

Колективний договір на підприємстві може бути укладений за згодою сторін, проте положення про оплату праці є обов'язковим документом для всіх роботодавців. У цьому локальному нормативному акті підприємство встановлює внутрішні правила, вимоги та конкретні строки виплати заробітної плати.

Положення про оплату праці складається з таких розділів:

• Загальні положення;
• Строки та періодичність нарахування і виплати заробітної плати;
• Порядок оплати праці працівників;
• Відповідальність.

У розділі «Загальні положення» зазначається, що розмір заробітної плати переглядається раз на рік з урахуванням змін у чинному законодавстві. Також у цьому розділі фіксується порядок встановлення надбавок і доплат до посадових окладів працівників, які визначені чинним законодавством та цим положенням.

Обов'язкові доплати, передбачені Кодексом законів про працю України та Законом України «Про оплату праці», не можуть бути скасовані положенням про оплату праці. До таких виплат належать доплата за роботу в нічний час, доплата за роботу в надурочний час та компенсація за роботу у вихідний день. Компенсація за роботу у вихідний день надається працівникові на вибір: або у вигляді оплати в подвійному розмірі, або шляхом надання іншого дня відпочинку, що має бути чітко відображено в положенні про оплату праці.

Склад фонду оплати праці та державні гарантії

При формуванні загальних положень необхідно визначити структуру фонду оплати праці, керуючись Законом України «Про оплату праці» та Інструкцією зі статистики заробітної плати (інструкція № 5).

Фонд оплати праці включає такі складові:

• Основна заробітна плата: посадові оклади, погодинна оплата праці та відрядні розцінки для працівників із відрядною формою оплати.
• Додаткова заробітна плата: надбавки, доплати, премії, винагороди, оплата за роботу в надурочний час та оплата за невідпрацьований час (зокрема, відпускні).
• Інші заохочувальні та компенсаційні виплати: матеріальна допомога, виплати соціального характеру, дотації на харчування працівників, вартість путівок тощо. Заохочувальні виплати, наприклад, у зв'язку з ювілеями 50 або 60 років, можуть установлюватися в розмірі до двох посадових окладів за наявності фінансової можливості підприємства.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оплату праці», якщо працівник виконав місячну норму праці, роботодавець гарантує виплату заробітної плати в розмірі не менше мінімальної заробітної плати.

Для працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу, оплата праці здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу. На відміну від неповного робочого часу, для працівників із скороченою тривалістю робочого часу (стаття 51 Кодексу законів про працю України) оплата праці здійснюється в повному розрахунку, як за повністю відпрацьований час.

Ознайомлення працівників з умовами оплати праці

Під час укладання трудового договору роботодавець зобов'язаний довести до відома працівника інформацію про розмір належної йому заробітної плати, її складові, порядок та терміни виплати. У наказі про прийняття на роботу заборонено зазначати формулювання, що оплата праці здійснюється «згідно зі штатним розписом». У наказі має бути чітко вказана конкретна сума посадового окладу (наприклад, 20 000 гривень, 30 000 чи 40 000 гривень) або тарифна ставка за годину.

Штатний розпис є внутрішнім документом, з яким працівників під підпис не ознайомлюють, тому посилання на нього унеможливлює документальне підтвердження того, що працівник був належним чином поінформований про умови оплати праці до початку роботи. Надання працівникові обов'язкового розрахункового листка в кінці місяця, де відображаються нарахована заробітна плата, індексація та утримання, здійснюється за фактом виконання роботи і не замінює обов'язку ознайомити працівника з умовами оплати праці під підпис при прийнятті на роботу.

У положенні про оплату праці також визначаються випадки й підстави для проведення утримань із заробітної плати, зокрема за виконавчими листами про стягнення аліментів.

Строки та періодичність виплати заробітної плати

Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця (положенням про оплату праці).

Виплата має відповідати таким законодавчим вимогам:

• Проводитися не рідше ніж два рази на місяць;
• Проміжок часу між виплатами не повинен перевищувати 16 календарних днів;
• Виплата здійснюється не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який вона нарахована.

Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, виплата переноситься напередодні.

Державна служба України з питань праці (зокрема, роз'яснення Управління Держпраці у Кіровоградській області 2019 року) та Міністерство соціальної політики України рекомендують встановлювати конкретні фіксовані дати виплати заробітної плати замість часових діапазонів. Для дотримання 16-денного інтервалу рекомендуються такі пари дат:

• 1 та 16 число місяця;
• 2 та 17 число місяця;
• 3 та 18 число місяця;
• 4 та 19 число місяця;
• 5 та 20 число місяця;
• 7 та 22 число місяця.

Виплата заробітної плати за першу половину місяця (авансу) пізніше 22 числа є порушенням, оскільки 22 число є сьомим днем після закінчення першої половини місяця (15 числа). Обов'язковість дворазової виплати заробітної плати зберігається навіть за наявності письмової заяви працівника з проханням виплачувати заробітну плату один раз на місяць. Зазначена норма не діє лише у випадках, коли працівник з 1 по 20 число місяця перебував у відпустці без збереження заробітної плати, через що за першу половину місяця у нього відсутні нараховані суми. Обмеження щодо виплати заробітної плати не рідше ніж два рази на місяць діють також у період воєнного стану.

Щомісяця роботодавець зобов'язаний інформувати працівника про суми нарахованої заробітної плати, проведені утримання (податок на доходи фізичних осіб, військовий збір), індексацію та суму, що видається на руки. У разі затримки виплати заробітної плати на один і більше календарних місяців працівникам нараховується та виплачується компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати згідно зі спеціальним порядком.

Організація та взаємозв'язок табельного обліку

Нарахування заробітної плати за першу та другу половину місяця має здійснюватися виключно на підставі табеля обліку використання робочого часу за фактично відпрацьований час. Спрощений підхід, за якого працівникам без урахування табеля виплачується рівно по 50 відсотків окладу за кожну половину місяця, призводить до помилок. Якщо працівник у першій половині місяця хворів, перебував у відпустці або мав прогули, виплата повної суми авансу спричинить виникнення переплати, яку потім доведеться коригувати та виправляти.

Для забезпечення своєчасного розрахунку строки передачі табеля кадровою службою до бухгалтерії мають бути чітко узгоджені зі строками виплати заробітної плати. Ця взаємодія регулюється шляхом координації положення про оплату праці та положення про табельний облік на підприємстві.

Строки виплати відпускних, лікарняних та розрахунку при звільненні

Оплата відпустки (відпускні) здійснюється до початку відпустки. Виплата в інший строк допускається лише у виняткових випадках за наявності письмової заяви працівника.

Допомога по тимчасовій непрацездатності (лікарняні) та допомога по вагітності та пологах виплачуються працівникам у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.

При звільненні працівника виплата всіх належних йому від підприємства сум проводиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.