Облік основних засобів і запасів
(модуль 3 із 12)

Додаткові матеріали

Презентація

Текстове розшифрування відео

Нормативно-правове регулювання обліку основних засобів

У сфері бухгалтерського обліку основних засобів базовими є три нормативних документи. Першим і основним є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (П(С)БО 7), яке визначає методологічні засади формування в обліку інформації про основні засоби.

Другим документом є Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Міністерства фінансів України. Цей підзаконний акт містить детальні роз'яснення та практичні вказівки щодо застосування норм П(С)БО 7, розкриваючи специфіку відображення господарських операцій.

Третім важливим елементом є накази про облікову політику конкретних підприємств. Застосовуючи норми П(С)БО 7 та Методичних рекомендацій, кожне підприємство закріплює у своїй обліковій політиці конкретні методи, принципи та підходи (наприклад, критерії визнання, методи амортизації), якими керується при веденні обліку основних засобів. Ознайомлення з обліковою політикою є обов'язковим етапом для розуміння специфіки облікових процесів на конкретному суб'єкті господарювання.

Економічна сутність та критерії визнання основних засобів

Основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, виконання робіт, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій.

Для визнання матеріального активу об'єктом основних засобів необхідно одночасне дотримання трьох основних характеристик:

• Наявність матеріально-речової форми (актив можна фізично ідентифікувати та оглянути);
• Чітко визначена мета використання (забезпечення виробничої, комерційної, адміністративної чи соціальної діяльності підприємства, що підтверджує зв'язок із господарською діяльністю);
• Строк корисного використання (експлуатації) становить більше одного року або одного операційного циклу, якщо він довший за рік (характеризує актив як необоротний).

Визначення об'єкта основних засобів та особливості компонентного обліку

Об'єктом основних засобів є:

• Закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього;
• Конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;
• Відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки в його складі (наприклад, виробнича лінія);
• Інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, яка контролюється підприємством.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Прикладом є сонячні електростанції. З одного боку, станція функціонує як цілісний комплекс, де окремі елементи не використовуються самостійно. З іншого боку, інвертори (накопичувачі) мають значно менший строк корисної експлуатації, ніж сонячні панелі. У таких випадках на основі бухгалтерського судження ухвалюється рішення: обліковувати станцію як єдиний об'єкт чи розділити її на окремі компоненти. Це рішення фіксується в облікових реєстрах, що є особливо важливим для підприємств, які генерують та продають електроенергію у великих масштабах.

Підприємства мають право розширювати внутрішню класифікацію, поділяючи основні засоби в межах груп за їхнім статусом та технічним станом на:

• Власні;
• Орендовані;
• Ті, що перебувають в експлуатації;
• Ті, що перебувають у запасі (консервації);
• Ті, що передані в оренду;
• Ті, що перебувають на ремонті, реконструкції чи модернізації.

Класифікація та характеристика груп основних засобів

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку та нормативних вимог, основні засоби групуються за узагальненими характеристиками з прив'язкою до відповідних субрахунків:

• Рахунок 101 «Земельні ділянки» (Група 1): Обліковуються земельні ділянки, які перебувають у власності підприємства. Об'єкти цієї групи завжди є матеріальними активами. Напрями використання можуть включати сільськогосподарську діяльність, забудову, здавання в оренду чи облаштування паркувальних майданчиків. Якщо права на землю обмежені договорами оренди або суперфіцію, такі активи відображаються на позабалансових рахунках.
• Рахунок 102 «Капітальне поліпшення земель» (Група 2): Включає витрати на покращення властивостей земель, що актуально для сільськогосподарських підприємств (іригаційні роботи, осушення, збагачення ґрунтів). Якщо підприємство здійснює масштабні капітальні вкладення в орендовану земельну ділянку, такі поліпшення визнаються окремим об'єктом основних засобів.
• Рахунок 103 «Будівлі, споруди та передавальні пристрої» (Група 3): Велика група активів, до якої належать офісні приміщення, склади, виробничі цехи, а також інженерні та інфраструктурні об'єкти: мости, дороги, тунелі, свердловини, шахти, греблі, трубопроводи, водойми для штучного розведення риби та лінії електропередач. Належне відображення та амортизація ліній електропередач є важливими для виробничих підприємств, які самостійно добудовують інфраструктуру для забезпечення необхідної потужності. Метою утримання є виробництво, складування, торгівля, здавання в оренду або виконання адміністративних функцій.
• Рахунок 104 «Машини та обладнання» (Група 4): Один із найбільш вживаних рахунків у господарській діяльності виробничих та торговельних компаній. Обліковуються промислові верстати, станки, виробничі лінії, генератори різної потужності, комп'ютерна техніка (ноутбуки, сервери), сонячні електростанції та спеціалізоване медичне обладнання (наприклад, апарати ультразвукової діагностики), а також насосні чи відкачувальні станції на будівельних майданчиках. Строк експлуатації обов'язково має перевищувати один рік.
• Рахунок 105 «Транспортні засоби» (Група 5): Сюди належать активи, які мають технічні паспорти, зокрема автомобілі, тягачі та причепи, що використовуються в господарській діяльності підприємства зі строком експлуатації понад один рік.
• Рахунок 106 «Інструменти, прилади та інвентар» (Група 6): Охоплює всі види офісних та виробничих меблів, дороговартісні дрилі, зварювальні апарати, сейфи, а також відео- та телеапаратуру. Меблеві набори можуть обліковуватися як один укрупнений об'єкт або деталізуватися, залежно від того, чи можуть окремі предмети функціонувати самостійно.
• Рахунок 107 «Робоча і продуктивна худоба» (Група 7): Включає тварин, утримання яких не пов'язане із сільськогосподарською діяльністю (наприклад, сторожові собаки в охоронних організаціях або собаки для регуляції руху отар, коні для спортивних заходів, а також продуктивна робоча худоба, що залучається до польових робіт).
• Рахунок 108 «Багаторічні насадження» (Група 8): Обліковуються багаторічні рослини, які не пов'язані з веденням сільськогосподарської діяльності (наприклад, зелені насадження в парках, скверах, ботанічних садах, а також плодоносні рослини чи яблуневі сади, що функціонують як елементи ландшафтного чи паркового благоустрою). Звичайне поточне озеленення територій у межах загального благоустрою не завжди веде к виникненню окремого об'єкта основних засобів.
• Рахунок 109 «Інші основні засоби» (Група 9): Використовується для специфічних активів, які неможливо однозначно віднести до груп 1–8. Сюди включають капіталізовані витрати на ремонт орендованих приміщень (якщо ремонт є дороговартісним, триватиме більше одного року і не підлягає негайному списанню на поточні витрати), а також специфічні виробничі чи конструкційні елементи: стелажі, ворота, шлагбауми, спеціалізовані столи для розкрою матеріалів, фасування або формування хлібобулочних виробів чи столи для збирання металоконструкцій із вмонтованими верстатами.

Окреме місце в системі обліку посідає рахунок 11 «Інші необоротні матеріальні активи». На ньому відображаються активи, строк корисного використання яких перевищує один рік, але які класифікуються за іншими ознаками (зокрема вартісними). До цієї групи належать бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА), тимчасові нетитульні споруди (що є актуальним для будівельної галузі), інвентарна тара та предмети прокату. Критерієм для розмежування об'єктів обліку є поєднання строку корисного використання з вартісним порогом, встановленим на підприємстві.