ІТ-послуги: особливості надання та обліку, податкові ризики та правила

Додаткові матеріали

Презентація

Ліцензійний договір (використання об'єкта авторського права)

---

Текстове розшифрування відео

Класифікація IT-операцій та особливості складання податкових накладних

Кожен випадок постачання програмної продукції або отримання послуг від нерезидента є унікальним. Державна податкова служба зазначає, що для точного визначення порядку складання податкових накладних та відображення операцій у звітності платникам слід звертатися за індивідуальними податковими консультаціями (ІПК), детально описуючи фактичні обставини правочинів.

Особливо це стосується операцій із придбання програмної продукції у нерезидента за ліцензійними договорами. Аналіз кожного випадку необхідний для правильного кодування послуг та визначення того, чи є операція об’єктом оподаткування ПДВ.

Договірне регулювання та податкове планування

Цивільний кодекс України (глава 75, стаття 1107) визначає п’ять основних типів договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності:

1. Ліцензія.
2. Ліцензійний договір.
3. Договір про створення за замовленням та використання об’єкта права інтелектуальної власності.
4. Договір про передання виключних майнових прав.
5. Інші правочини щодо розпорядження майновими правами.

При укладанні договорів слід заздалегідь моделювати податкову схему. Рекомендується використовувати формулювання, максимально наближені до Податкового кодексу України, щоб чітко ідентифікувати операцію як надання послуг або виплату роялті. Це дозволить уникнути суперечностей під час перевірок. У разі ведення системної діяльності за типовими договорами доцільно отримати ІПК для підтвердження правильності обраної моделі оподаткування.

Розмежування постачання послуг та роялті

Для цілей ПДВ принциповим є визначення, чи є платіж винагородою за послуги, чи роялті. Згідно з пунктом 14.1.225 Податкового кодексу України, роялті не є об’єктом оподаткування ПДВ. Проте існують виключення, коли платіж ідентифікується як постачання послуг, зокрема:

• передача права на розповсюдження примірників без права на відтворення (якщо відтворення обмежене кінцевим споживачем);
• надання прав, що дозволяють отримувачу здійснювати відчуження об’єкта інтелектуальної власності;
• винагорода за використання комп’ютерної програми, обмежена її функціоналом.

Хоча в IT-сфері операції переважно класифікуються як послуги, на території України за вимогою покупця іноді застосовується характеристика товару з відповідним кодуванням. Проте методологічно IT-продукція залишається сферою послуг.

Оподаткування операцій із нерезидентами

У ПДВ-обліку вирішальне значення має статус платника та визначення місця постачання.

Експорт послуг: Якщо місце постачання визначено за межами митної території України (що характерно для більшості IT-послуг згідно з алгоритмом ідентифікації отримувача), об’єкт оподаткування не виникає, а податкова накладна не складається. У разі, якщо експорт послуг має місце постачання в Україні, використовується код 21, проте для IT-сектору це є поодинокими випадками.

Імпорт послуг: При придбанні послуг у нерезидента місце постачання визначається за місцем реєстрації отримувача в Україні.

• Платники ПДВ складають податкову накладну з кодом 14. Вона відображається у рядках 6.1 (зобов’язання) та 13.1 (кредит) декларації. Така накладна зазвичай не підлягає блокуванню.
• Неплатники ПДВ (крім ФОП, що купують виключно електронні послуги) виступають податковими агентами. Вони складають податковий розрахунок, нараховують та сплачують податок, але не реєструють податкову накладну та не мають права на податковий кредит.

Специфіка для резидентів «Дія Сіті» та ФОП

Резиденти «Дія Сіті», які співпрацюють із нерезидентами — фізичними особами на підставі гіг-контрактів, мають перевагу: вони не нараховують ПДВ на такі послуги та не виконують функції податкового агента. Якщо ж такий контракт не укладено, резидент «Дія Сіті» зобов'язаний діяти як податковий агент щодо фізичної особи — нерезидента.

Фізичні особи — підприємці на єдиному податку (неплатники ПДВ) звільнені від обов’язків податкового агента лише при придбанні електронних послуг. У разі купівлі майнових прав, що не підпадають під визначення електронних послуг, ФОП зобов’язаний подати розрахунок та сплатити ПДВ.

Технічні аспекти складання податкової накладної (код 14)

Податкова накладна при отриманні послуг від нерезидента на митній території України має такі особливості заповнення:

• Тип причини: 14.
• Індивідуальний податковий номер постачальника: умовний номер «500000000000».
• Назва постачальника: ПІБ або найменування нерезидента.
• Дані отримувача: власні реквізити платника.
• Графа 8 (код ставки): 20.
• Дата складання: за правилом «першої події» (списання коштів або оформлення документа).

Для правильного вибору коду послуги у графі 3.3 рекомендується використовувати Державний класифікатор продукції та послуг, орієнтуючись на специфіку IT-діяльності.