Вступ у бухгалтерію
(модуль 0 із 13)

Додаткові матеріали

Презентація

Текстове розшифрування відео

Бухгалтерський облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Основна мета бухгалтерського обліку полягає у формуванні інформації як для зовнішніх, так і внутрішніх користувачів. За даними бухобліку директор може приймати управлінські рішення, нараховувати працівникам премії, які залежать від доходу, витрат чи прибутку.

Фінансова звітність – це звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік і фінансова звітність базуються на принципах, визначених у статті 4 Закону № 996. Перший принцип – повне висвітлення. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі. В обліку необхідно відображати абсолютно всі господарські операції і пояснювати окремі статті в примітках до фінансової звітності.

Принцип автономності означає, що кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не відображаються у фінансовій звітності підприємства. Майно власника, не внесене до статутного капіталу, та його особисті зобов’язання не мають відношення до активів підприємства.

Принцип послідовності передбачає постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Якщо підприємство обрало певний метод обліку, наприклад, метод середньозваженої собівартості для обліку товарів за звітний період, то цей метод має застосовуватися послідовно. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених стандартами бухобліку, і має бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності. Облікова політика може змінюватися тільки, якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, або, якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Принцип безперервності означає, що оцінка активів та зобов’язань здійснюється виходячи з припущення, що діяльність підприємства триватиме надалі. Під час складання фінзвітності потрібно виходити з того, що підприємство не має наміру припиняти свою діяльність або ліквідовуватися. Це важливо у зв’язку з тим, що під час ліквідації або припинення діяльності діють інші вимоги щодо оцінки статей балансу, ніж у звичайних умовах.

Приклад

Підприємство придбало верстат, який збирається використовувати для виробництва продукції протягом 12 років. В умовах звичайної діяльності його зарахують до складу основних засобів і амортизуватимуть протягом 12 років. Якщо підприємство має намір припинити свою діяльність, економічні вигоди можна буде отримати не від використання об’єкта за призначенням, а від його продажу. Безумовно, оцінка активу буде іншою. Про жодне нарахування амортизації не буде й мови.

Якщо події після дати балансу свідчать про наміри підприємства припинити діяльність або про неможливість її продовження, то фінансова звітність складається без застосування принципу безперервності діяльності.

Принцип нарахування передбачає, що доходи і витрати відображаються в бухобліку і фінзвітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Наприклад, отримана передоплата не визнається доходом, доки не відбудеться реалізація товарів і передача покупцеві ризиків та вигод, пов’язаних з правом власності.

Принцип превалювання сутності над формою означає, що операції обліковуються відповідно до їх економічної сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Виходячи з юридичних норм, приміром, під час передачі майна за договором фінансової оренди не відбувається переходу права власності на нього. Водночас у бухобліку майно зараховують на баланс орендаря. Це пов’язано з тим, що до нього переходять усі ризики і вигоди, пов’язані з правом користування та володіння активом.

Принцип єдиного грошового вимірника встановлює, що вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій здійснюється в єдиній грошовій одиниці. На практиці використовують натуральні (штуки, метри, кілограми тощо), трудові (людино-години, людино-дні тощо) та грошові вимірники. Проте узагальнювати та зіставляти обліково-звітну інформацію підприємства можна лише за допомогою загального вимірника — грошового. Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України. На вимогу користувачів фінансова звітність може бути додатково перерахована в іноземну валюту.

Існують також інші принципи, визначені міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, залежно від того, які стандарти застосовує підприємство. Наприклад, у НП(С)БО 16 встановлено принцип, згідно з яким витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Так, витрати на придбання товарів визнаються в період їх реалізації, а вартість отриманих інформаційно-консультаційних послуг відображається у витратах того місяця, в якому такі послуги надані.