Пам'ятка щодо дотримання вимог Закону України «Про запобігання корупції»

ПАМ’ЯТКА

щодо дотримання вимог Закону України від 14.10.2014 № 1700 «Про запобігання корупції»

1. Особи, на яких поширюється дія Закону № 1700

Відповідно до ст. 3 дія Закону № 1700  поширюється на:

• Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
• Особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
• Особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, - у випадках, передбачених цим Законом;
• кандидати на пост Президента України та кандидати у народні депутати України, зареєстровані в порядку, встановленому законом.

2. Визначення термінів

Відповідно до ст. 1 Закону № 1700:  

• Корупція - використання особою службових повноважень для отримання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.
• Неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.
• Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
• Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

3. Заборони та обмеження

Відповідно до ст. 22–25 Закону № 1700 заборонено:

·      Використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах;

·      Безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб:

а) у зв’язку із здійсненням такими особами діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

б) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.

·      Займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

·      Входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

·      Особам, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється:

а) протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами - підприємцями, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб–підприємців;

б) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, встановлених законом;

в) протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.

4. Декларування

Відповідно до ст. 45–52 Закону № 1700:

• Посадові особи подають електронну декларацію про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру через систему НАЗК;
• У разі подання завідомо недостовірних відомостей або несвоєчасного подання декларації настає відповідальність відповідно до ст. 366² ККУ.

5. Повідомлення про корупцію (викривачі)

Відповідно до ст. 53–53⁹ Закону № 1700:

• Особа, яка добросовісно повідомила про корупційне правопорушення, є викривачем;
• Така особа має право на конфіденційність, захист від переслідування та винагороду;
• Інформація може бути подана через внутрішні, регулярні або зовнішні канали повідомлення (НАЗК, правоохоронні органи).

6. Відповідальність за порушення

Особи, які порушують антикорупційне законодавство, несуть:

• Дисциплінарну відповідальність - догана, звільнення (ст. 65¹);
• Адміністративну відповідальність - штраф, позбавлення права обіймати посади (ст. 172⁴ – 172⁹ КУпАП);
• Кримінальну відповідальність - за статтями 364–369³ Кримінального кодексу України.

7. Дії у разі виявлення корупції

Відповідно до ст. 28 Закону № 1700:

• Негайно повідомити керівника або уповноважену особу з питань запобігання корупції.
• Якщо керівник причетний — повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) або правоохоронні органи.
• Працівник, який повідомив про корупцію, підлягає захисту держави від переслідувань чи звільнення.

8. Повноваження уповноваженої особи

Уповноважена особа з питань запобігання корупції відповідно до ст. 13¹Закону № 1700:

·         Розроблення, організація та контроль за проведенням заходів щодо запобігання корупційним правопорушенням та правопорушенням, пов’язаним з корупцією;

·         Організація роботи з оцінки корупційних ризиків у діяльності відповідного органу, підготовки заходів щодо їх усунення, внесення керівнику такого органу відповідних пропозицій;

·         Надання методичної та консультаційної допомоги з питань додержання законодавства щодо запобігання корупції;

·         Здійснення заходів з виявлення конфлікту інтересів, сприяння його врегулюванню, інформування керівника відповідного органу та Національного агентства про виявлення конфлікту інтересів та заходи, вжиті для його врегулювання;

·         Перевірка факту подання суб’єктами декларування декларацій та повідомлення Національного агентства про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному відповідно до цього Закону порядку;

·         Здійснення контролю за дотриманням антикорупційного законодавства, у тому числі розгляд повідомлень про порушення вимог цього Закону, у тому числі на підвідомчих підприємствах, в установах та організаціях;

·         Забезпечення захисту працівників, які повідомили про порушення вимог цього Закону, від застосування негативних заходів впливу з боку керівника або роботодавця відповідно до законодавства щодо захисту викривачів;

·         Інформування керівника відповідного органу, Національного агентства або інших спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції про факти порушення законодавства у сфері запобігання і протидії корупції;

·         Здійснення заходів з виявлення порушень вимог законодавства з питань лобіювання, повідомлення Національному агентству про виявлені порушення.