_________________________________________________________

^{(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)}

 

Інструкція з охорони праці № ___

для заправника вогнегасників вуглекислотою

 

1. Загальні положення

1.1. Інструкція з охорони праці для заправника вогнегасників вуглекислотою встановлює вимоги безпеки під час виконання працівником робіт на вказаному обладнанні.

1.2. Інструкція з охорони праці для заправника вогнегасників вуглекислотою розроблена на основі Закону України «Про охорону праці», з урахуванням вимог НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві», НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», наказу Міністерства охорони здоров’я України від 09.03.2022 № 441 «Про затвердження порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах», Правил охорони праці під час експлуатації обладнання, що працює під тиском, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 05.03.2018 № 333, іншого законодавства України про охорону праці та з урахуванням вимог галузевих нормативно-правових актів.

1.3. Працівники, які порушили вимоги цієї інструкції, несуть персональну відповідальність в установленому законодавством порядку.

1.4. Працівник повідомляє безпосереднього керівника про усі ситуації, що можуть загрожувати життю і здоров'ю людей, про кожний нещасний випадок, який стався на виробництві у його присутності, про погіршення стану свого здоров'я, у тому числі про прояв ознак захворювання (отруєння).

1.5. Небезпечними і шкідливими факторами виробництва для працівника можуть бути:

•         підвищена рухливість повітря;

•         підвищений рівень шуму;

•         запиленість;

•         вибух;

•         недостатнє освітлення;

•         шкідливі речовини в повітрі робочої зони;

•         наявність в робочій зоні шкідливих речовин;

•         монотонність праці;

•         фізичні перевантаження.

1.6. Працівник зобов'язаний дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, режиму праці та відпочинку і виконувати вимоги інструкції з охорони праці.

1.7. У випадках травмування працівник має негайно припинити роботу і повідомити свого безпосереднього керівника про те, що трапилося, надати собі або іншому працівнику першу долікарську допомогу та організувати, за необхідності, транспортування потерпілого до лікувально-профілактичного закладу.

1.8. Працівник зобов'язаний знати та дотримуватися правил особистої гігієни.

1.9. За порушення (невиконання) вимог нормативно-правових актів з охорони праці працівник притягається до дисциплінарної, а у відповідних випадках – матеріальної та кримінальної відповідальності у порядку, встановленому законодавством.

1.10. До зарядки вогнегасників вуглекислотою допускаються працівники, що досягли 18-річного віку, пройшли навчання та перевірку знань з охорони праці та технології робіт, медичний огляд та визнані медичною комісією придатними до даної роботи.

1.11. Вступаючи на роботу працівник повинен пройти навчання технології робіт, стажування на робочому місці 12 – 15 змін, вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів і способів надання долікарської допомоги потерпілим та повинен бути ознайомлений під розписку з умовами праці, правами і пільгами щодо роботи в шкідливих та небезпечних умовах праці, про правила поведінки при виникненні аварій.

До початку роботи безпосередньо на робочому місці працівник повинен пройти первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

Повторний інструктаж з правил і прийомів безпечного ведення роботи і охорони праці працівник повинен проходити:

–періодично, не рідше одного разу на квартал;

–при незадовільних знаннях з охорони праці не пізніше місячного строку;

–у зв’язку з допущеним випадком травматизму або порушенням вимог охорони праці, що не призвело до травми.

1.12. Працівник повинен:

●                    пам'ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці;

●                    знати місце розташування аптечки і вміти надавати першу домедичну допомогу потерпілим при нещасних випадках;

●                    вміти користуватись первинними засобами пожежогасіння;

●                    виконувати вимоги пожежо- та вибухобезпеки, знати сигнали оповіщення про пожежу, порядок дій при ньому, місця розташування засобів пожежогасіння;

●                    знати порядок дій у разі виникнення надзвичайних подій;

●                    піклуватися про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючого персоналу у процесі виконання будь-яких робіт або під час знаходження на території підприємства;

●                    знати і виконувати вимоги інструкцій з охорони праці і по видах робіт на своєму робочому місці;

●                    вміти користуватися засобами індивідуального і колективного захисту;

●                    знати і виконувати обов’язки з охорони праці, передбачені колективним договором (трудовим договором), правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі:

●                    вчасно починати і закінчувати роботу, дотримуватися розкладу технологічної і обідньої перерв;

●                    дотримуватись правил корпоративного поводження;

●                    співпрацювати з роботодавцем у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати можливих заходів щодо усунення будь-якої ситуації, що створює загрозу її життю чи здоров'ю або людям, які її оточують та навколишньому природному середовищу;

●                    виконувати вимоги знаків безпеки;

●                    бути уважним, не відволікатися і не відволікати інших;

●                    не стояти біля закритих дверей – вони можуть раптово відкритися;

●                    зберігати гострі предмети у відведених для цього місцях, обходитися з ними безпечно;

●                    конструкцію та принцип дії вогнегасників, що обслуговуються;

●                    нормативну та технічну документацію на вогнегасники, що обслуговуються;

●                    принцип роботи та будову зарядної станції;

●                    Правила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском;

●                    інші керівні та нормативні документи, що регламентують вимоги до експлуатації вогнегасників та охорони довкілля.

 

1.13. Працівнику забороняється:

●              самостійно виконувати будь-який ремонт вогнегасників;

●              експлуатація кабелів і проводів з пошкодженою ізоляцією або такою, що в процесі експлуатації втратила захисні властивості;

●              загороджувати вентиляційні отвори;

●               зберігати на своєму робочому місці пожежо- та вибухонебезпечні речовини;

●                    застосовувати манометри, в яких:

–відсутні пломби або клеймо;

–прострочений строк перевірки;

–стрілка при виключенні не повертається до нульової позначки шкали на величину, що перевищує половину допустимої похибки для даного манометра;

–розбите скло, відсутня позначка оптимально допустимого робочого тиску або є інші пошкодження, які можуть позначитись на правильності показань манометра;

●          торкатись оголених проводів електричної мережі, контактів електродвигуна та пускової апаратури.

 

1.14. Не допускаються до роботи працівники у стані алкогольного, наркотичного чи токсикологічного сп’яніння.

1.15. Для попередження можливості виникнення пожежі працівник повинен дотримуватися вимог пожежної безпеки сам і не допускати порушення цих вимог; курити дозволяється лише в спеціально відведених для цього місцях.

1.16. При роботі спільно з іншими працівниками потрібно узгоджувати свої взаємні дії.

1.17. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація небезпечна для його життя чи здоров'я, або для людей, які його оточують і навколишнього середовища.

1.18. Під час укладання трудового договору працівник має бути проінформований під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, і можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

1.19. Працівники, які виконують роботи із зарядки вогнегасників, забезпечуються безкоштовно спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до вимог Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 29.11.2018 № 1804, та згідно з Нормами безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам загальних професій різних галузей промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 16.04.2009 № 62.

1.20. Працівник повинен пам’ятати, що вогнегасники працюють під тиском і належать до переліку устатковання підвищеної небезпеки, на застосування якого має бути виробником або постачальником такого устаткування оформлений дозвіл Держпраці.

1.21. Забороняється експлуатувати машини, механізми, устатковання підвищеної небезпеки за відсутності виданого Держпраці дозволу.

 

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Залишити в гардеробі вуличний одяг, особисті речі.

2.2. Одягти змінний одяг та ЗІЗ. Рукава і куртку робочу застебнути на усі ґудзики; волосся прибрати під головний убір; черевики зашнурувати; надіти каску і респіратор. Взуття має бути закритим. Забороняється надягати сандалі, шльопанці та інше подібне взуття.

2.3. Отримати від керівника робіт завдання і додаткові вказівки про порядок виконання робіт і їх безпечне виконання.

2.4. Оглянути своє робоче місце, при необхідності очистити його і проходи до нього, перевірити їх на відповідність вимогам безпеки.

Перевірити роботу вентиляції.

2.5. Прийняти робоче місце у змінника (при наявності) в установленому порядку. Ознайомитися із станом обладнання, що обслуговується, по записам у змінному журналі та приладам.

2.6. При виявленні недоліків у організації робочого місця повідомити безпосереднього керівника. Не приступати до роботи без його вказівки.

 

3. Вимоги безпеки під час виконання роботи

3.1. Заправник вогнегасників вуглекислотою має виконувати тільки ту роботу, по якій пройшов навчання, інструктаж з охорони праці і до якої допущений працівником, відповідальним за безпечне виконання робіт, у відповідності зі своєю професійною підготовкою і кваліфікацією.

3.2. Не передоручати свою роботу стороннім особам.

3.3. Забороняється підходити до діючих верстатів, установок, машин, на яких працюють інші робітники, і відволікати їх сторонніми розмовами, включати або вимикати (крім аварійних випадків) обладнання, транспортні та вантажопідйомні механізми, робота на яких не доручена, заходити за огородження небезпечних зон, в зони технологічних проходів.

3.4. Необхідно беззастережно дотримуватися вимог інструкції по експлуатації вогнегасників, що використовуються у роботі, зарядної станції вогнегасників. Забороняється самостійно усувати неполадки в роботі вогнегасників, іншого обладнання, у тому числі електрообігрівачів, освітлювальних приладів, вентиляції тощо.

3.5. Заправник вогнегасників вуглекислотою повинен дотримуватися правил переміщення в приміщенні і на території підприємства, користуватися тільки відведеними для руху проходами. Не захаращувати встановлені проходи і проїзди.

3.6. Працівник має дотримуватися режиму праці та відпочинку в залежності від тривалості та виду трудової діяльності (раціональний режим праці та відпочинку передбачає дотримання перерв), зберігати і приймати їжу тільки у встановлених і спеціально обладнаних місцях.

3.7. Працівник має дотримуватися вимог та приписів знаків безпеки, сигнальних кольорів і розмітки; вміти надавати першу домедичну допомогу потерпілим при нещасних випадках; знати номери телефонів для виклику екстрених служб (пожежної охорони, швидкої медичної допомоги, аварійної служби газового господарства і т.д.) і термінового інформування безпосереднього і вище стоячих керівників, місце зберігання аптечки, шляхи евакуації людей при надзвичайних ситуаціях.

3.8. Під час ходьби не можна наступати на електричні кабелі або шнури електроспоживачів.

3.9. В процесі роботи контролювати технологічний процес. При цьому розташовуватися таким чином, щоб не піддаватися впливу небезпечних виробничих факторів.

3.10. Не використовувати для сидіння випадкові предмети (ящики, бочки тощо), обладнання.

3.11. Приймання вогнегасників для проведення технічного обслуговування (зарядки) повинно відбуватися у присутності власника (споживача) чи його представника і здійснюватися у такому порядку:

– перевірка та аналіз супровідної документації і заявок споживача щодо технічного обслуговування (зарядки);

– перевірка технічного стану вогнегасників;

– оформлення акту приймання вогнегасників для технічного обслуговування (зарядки) чи ремонту.

3.12. Вогнегасники, які приймаються, повинні відповідати вимогам технічної документації виробника.

Акт приймання складається у 2-х примірниках, і підписується споживачем або представником споживача і уповноваженої організації.

Вогнегасники після технічного обслуговування (зарядки) чи ремонту повинні відповідати вимогам конструкторсько-технічної, технологічної та експлуатаційної документації. Приймання вогнегасників споживачем повинно відбуватися у присутності контролера якості чи представника уповноваженої організації і проводитися у такому порядку:

– перевірка та аналіз документації, що оформлена і складена уповноваженою організацією;

– контроль правильності проведення робіт з технічного обслуговування (зарядки) вогнегасників;

– скріплення акту приймання вогнегасників після технічного обслуговування підписами повноважних осіб.

Підписаний споживачем або його представником акт має засвідчувати, що послуги з технічного обслуговування (зарядки) надані згідно з умовами договору.

3.13. Вуглекислотні вогнегасники, які надійшли на заряджання, необхідно перевірити на:

– наявність тавра ВТК (вхідного технічного контролю) виробника;

– наявність дати повторної перевірки;

– відсутність вологи всередині балона і у вентилі;

– справну дію вентильного механізму;

– справність поворотного механізму з розтрубом;

– непошкодженість мембрани.

 

3.14. Розміщення вогнегасників штабелем один на одному заборонене.

3.15. При заряджанні вуглекислотних вогнегасників слід пам’ятати, що:

– зарядна станція і особливо компресори повинні бути у технічно справному стані;

– до роботи зі станцією допускаються особи, які пройшли підготовку і мають дозвіл на роботу з обладнанням, що перебуває під високим тиском;

– експлуатація станції без заземлення заборонена;

– забороняється заряджання вогнегасників, у яких закінчився термін повторної перевірки, немає відповідного тавра, а корпус має видимі дефекти;

– у процесі роботи станції необхідно стежити за показами манометра, який показує тиск оливи у системі станції (допустимі межі від 0,2 до 0,6 МПа);

– тиск у корпусі вогнегасника, який заряджається, має бути не більше 1,2 -1.6 МПа для вогнегасників ВВП-9, для інших вогнегасників 1.6 МПа (але не вище значень, зазначених у паспорті заводу виробника);

– кожної години роботи станції необхідно випускати конденсат з фільтрів (водовідділювачів);

– при наявності сторонніх шумів слід вимкнути станцію, з’ясувати причину несправності та усунути недоліки;

– особлива увага потрібна при роботі компресора станції внаслідок наявності рухомих частин;

– забороняється складати заряджені газом балони біля опалювальних приладів.

3.16. Вогнегасні речовини, призначені для заряджання вогнегасника:

мають бути герметично запаковані;

повинні мати чітке маркування;

повинні мати необхідну супровідну технічну документацію;

мають пройти вхідний контроль на перевірку відповідності їхніх основних експлуатаційних параметрів вимогам нормативних документів.

3.17. Вогнегасні речовини, що не відповідають за своїми параметрами вимогам нормативної і технічної документації, не можуть застосовуватися для заряджання вогнегасників.

3.18. Гарантійний термін зберігання вогнегасної речовини не повинен бути меншим за термін регламентованої періодичності перезарядження, яка передбачена виробником для цього типу вогнегасника.

3.19. Під час перезарядження вогнегасника можна застосовувати тільки такі газові балони, які мають необхідний запас газу-витискувача і в яких дата наступного гідравлічного випробування настане не раніш ніж через 3,5 роки.

3.20. Після перезарядження вуглекислотних вогнегасників та вогнегасників закачного типу, а також балонів з газом-витискувачем їх перевіряють на герметичність.

3.21. Про проведення перезарядження вогнегасника робиться відповідна позначка на корпусі вогнегасника (на етикетці, прикріпленій до вогнегасника), а також у його паспорті.

3.22. Під час перезаряджання вогнегасників забороняється:

використовувати невитрачений залишок вогнегасних речовин (після застосування вогнегасника) без кваліфікаційної перевірки його властивостей на відповідність вимогам нормативно-технічної документації;

здійснювати переконструювання вогнегасників одного типу в вогнегасники іншого типу;

заряджати вогнегасні речовини у корпус вогнегасника понад допустиме значення (передусім це стосується водяних і пінних вогнегасників), тому що це може призвести до його руйнування.

 

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Відключити (зупинити) обладнання, машини, механізми, устаткування, що застосовувалося в роботі, використовуючи для цього спеціальні кнопки та пристрої і не торкаючись обертових (рухомих) елементів механізмів, а також елементів, що знаходяться під напругою.

4.2. Прибрати робоче місце. Прибрати відходи в призначені для цього ємності, використовуючи спеціальний інвентар і застосовуючи відповідні засоби індивідуального захисту.

4.3. Повідомити керівнику робіт безпосередньо або з використанням встановлених засобів зв'язку про всі недоліки, виявлені під час роботи, що впливають на безпеку праці.

4.4. При змінній роботі здати робоче місце встановленим чином, повідомити змінника про помічені особливості при виконанні робіт.

4.5. Зняти спецодяг і взуття.

4.6. Вимити руки і обличчя водою з милом. При можливості прийняти душ.

 

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. За можливості не створювати паніки, приступити до ліквідації аварійної ситуації.

5.2. Не допускати в небезпечну зону сторонніх осіб. Попередити про те, що сталося, безпосереднього керівника. Якщо є постраждалі, надати їм домедичну допомогу; за необхідності викликати екстрену (швидку) медичну допомогу.

5.3. У разі виникнення аварійної ситуації необхідно:

•           негайно припинити роботу;

•           вжити заходів щодо евакуації людей та рятування матеріальних цінностей;

•           за необхідності відключити від електромережі технологічне обладнання та електроінструменти.

5.4. Надання першої домедичної допомоги.

5.4.1. Надання домедичної допомоги у разі отруєння невідомою речовиною.

Токсичні речовини можуть потрапити в організм постраждалих такими шляхами:

1) через шлунково-кишковий тракт: при вживанні їжі або під час контакту отруйних речовин зі слизовою оболонкою ротової порожнини (ліки, речовини, які обпікають, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та інші різноманітні хімічні речовини);

2) через дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадний газ; окис азоту; пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників тощо);

3) через шкіру та слизові оболонки: під час потрапляння на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинники, пестициди тощо);

4) як ін’єкції: укуси комах, тварин або змій. Під час ін’єкційного введення ліків або наркотичних речовин.

Ознаки, які вказують на гостре отруєння: відчуття «піску» або різь в очах, світлобоязнь; опіки на губах, на язику або шкірі; біль у роті, горлі, грудях або животі, яка посилюється під час ковтання та дихання; підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров’ю); порушення дихання (задуха, гучне дихання, зміна тембру голосу, кашель); пітливість, діарея, незвичайна поведінка постраждалого (збудження, марення); м’язові посмикування, судоми, запаморочення; незвичайний колір шкіри (бліда, малинова, синюшна).

Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим у разі підозри на гостре отруєння невідомою речовиною:

1) насамперед переконатися у відсутності небезпеки;

2) заспокоїти постраждалого та пояснити свої подальші дії;

3) оглядаючи місце події, звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум’я, дим, відкриті чи перекинуті посудини, посудини з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци тощо;

4) уточнити, що саме та в якій кількості вживав постраждалий;

5) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне положення;

7) в разі потрапляння отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої води кімнатної температури, протягом щонайменше 15–20 хвилин. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов'язку на місце опіку;

8) знайдені посудини, шприци, упаковки тощо слід зберегти та передати працівникам бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

10) в разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно здійснити виклик екстреної медичної допомоги;

11) за можливості зібрати у постраждалого чи оточуючих максимально можливу інформацію стосовно обставин отруєння. Всю отриману інформацію передати працівникам бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру прийому виклику.

5.4.2. Надання домедичної допомоги у разі ураження електричним струмом.

Порядок надання домедичної допомоги постраждалому в разі ураження електричним струмом:

1) насамперед переконатися у відсутності небезпеки;

2) якщо постраждалий у притомному стані, заспокоїти та пояснити свої наступні дії;

3) викликати екстрену медичну допомогу та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику;

4) якщо постраждалого уражено блискавкою, торкатися його та надавати йому необхідну допомогу безпечно (допомогу слід надавати відповідно до наявних пошкоджень);

5) якщо постраждалого уражено електричним струмом:

– щодо непритомного постраждалого впевнитись, що дія електричного струму на нього припинена;

– всі дії щодо припинення дії електричного струму слід здійснювати за умови проходження відповідного навчання або здійснити виклик за єдиним телефонним номером системи екстреної допомоги населенню 112;

– у разі припинення дії електричного струму на постраждалого слід надати йому домедичну допомогу відповідно до наявних пошкоджень;

6) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно здійснити виклик екстреної медичної допомоги;

8) за можливості зібрати у постраждалого чи оточуючих максимально можливу інформацію стосовно обставин отримання травми. Всю отриману інформацію передати працівникам бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру служби екстреної медичної допомоги.

5.4.3. Надання домедичної допомоги у разі масивної зовнішньої кровотечі.

Ознаками масивної зовнішньої кровотечі є будь-що з наведеного:

1) швидке, інтенсивне витікання крові з рани;

2) пульсуючий характер кровотечі (кров б'є фонтаном);

3) пляма крові біля постраждалого, яка швидко збільшується;

4) значне просякнення одягу постраждалого кров'ю;

5) повна чи часткова ампутація кінцівки вище рівня кисті чи ступні;

6) непритомний стан постраждалого без ознак черепно-мозкової травми, за наявності зовнішньої кровотечі;

7) ознаки порушення перфузії: бліда шкіра, холодні кінцівки тощо, за наявності зовнішньої кровотечі.

Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим у разі масивної зовнішньої кровотечі:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) покликати на допомогу оточуючих. Якщо випадкових свідків декілька слід звертатись до конкретної особи;

3) за наявності, перед початком надання домедичної допомоги використати засоби індивідуального захисту: рукавички, маску, захист очей;

4) в разі кровотечі з рани кінцівки та з можливістю її чіткої візуалізації:

а) здійснити максимально можливий тиск на рану руками;

б) накласти стискаючу пов’язку та оцінити її ефективність;

в) якщо кровотеча зупинилась, заспокоїти постраждалого та здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику;

г) якщо кровотеча не зупинилась, накласти кровоспинний джгут;

ґ) після накладання кровоспинного джгута оцінити його ефективність:

– якщо кровотеча зупинена, записати точний час накладання кровоспинного джгута безпосередньо на кровоспинному джгуті або іншому видимому місці;

– якщо є відповідний навик, перевірити наявність пульсу на кінцівці нижче накладання кровоспинного джгута, та, за його наявності, здійснити додатковий тиск кровоспинним джгутом та/або накласти додатковий кровоспинний джгут, як описано нижче;

– якщо кровотеча не зупинилась, слід збільшити тиск кровоспинного джгута та/або накласти ще один кровоспинний джгут вище першого джгута;

– якщо накладання другого кровоспинного джгута не ефективно або відсутня можливість його накладання, слід здійснювати прямий тиск на рану руками до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або виконати тампонування рани;

5) в разі кровотечі з рани кінцівки без можливості її чіткої візуалізації:

а) накласти кровоспинний джгут максимально високо на кінцівку;

б) заспокоїти постраждалого та пояснити подальші дії;

в) розрізати одяг на кінцівці, якщо можливо;

г) оцінити ефективність накладання кровоспинного джгута:

– якщо кровотеча зупинена, записати точний час накладання кровоспинного джгута безпосередньо на кровоспинному джгуті або іншому видимому місці;

– якщо є відповідний навик, перевірити наявність пульсу на кінцівці нижче накладання кровоспинного джгута, та за його наявності здійснити додатковий тиск кровоспинним джгутом та/або накласти додатковий кровоспинний джгут як описано нижче;

– якщо кровотеча не зупинилась, слід збільшити тиск кровоспинного джгута та/або накласти ще один кровоспинний джгут залежно від місця локалізації рани;

– якщо накладання другого кровоспинного джгута не ефективно або відсутня можливість його накладання, слід здійснювати прямий тиск на рану руками до приїзду бригади (швидкої) екстреної медичної допомоги або виконати тампонування рани;

ґ) не знімати та не послабляти кровоспинний джгут до приїзду бригади (швидкої) екстреної медичної допомоги.

5.4.4. Надання домедичної допомоги в разі переломів кінцівок.

Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим у разі підозри на перелом кісток кінцівок:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) заспокоїти постраждалого та пояснити свої подальші дії;

3) здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику;

4) якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому:

а) розрізати одяг та оглянути рану;

б) якщо є кровотеча з рани, діяти відповідно Порядку надання домедичної допомоги постраждалим при масивній зовнішній кровотечі, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2022 № 441;

в) накласти стерильну, чисту пов'язку на рану;

г) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

ґ) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів. Здійснювати іммобілізацію тільки за умови проходження відповідного навчання, визначити дистальний пульс на кінцівці до та після іммобілізації;

5) якщо у постраждалого ознаки закритого перелому:

а) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

б) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів. Здійснювати іммобілізацію тільки за умови проходження відповідного навчання, визначити дистальний пульс на кінцівці до та після іммобілізації;

6) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

7) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) в разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно здійснити виклик екстреної медичної допомоги;

9) за можливості зібрати у постраждалого максимально можливу кількість інформації стосовно обставин травми та обставинах при її отримання. Всю отриману інформацію передати членам бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру прийому.

5.4.5. Надання домедичної допомоги у разі термічних опіків.

Розрізняють опіки чотирьох ступенів:

1) I ступінь (еритема) – почервоніння шкіри, набряклість і біль;

2) II ступінь (утворення пухирів) – сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною;

3) III ступінь: некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;

4) IV ступінь (обвуглення): виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків – ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.

Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим з термічними опіками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) припинити дію високої температури на постраждалого, за необхідності зняти тліючий одяг;

3) зняти прикраси, які є на ділянці опіку;

4) заспокоїти постраждалого та пояснити свої подальші дії;

5) здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику;

6) охолодити місце опіку шляхом промивання протягом щонайменше 20 хв водою кімнатної температури (якщо площа опіку не перевищує 20% у дорослих або 10% у дітей);

7) після охолодження накласти на місце опіку чисту, стерильну суху марлеву пов’язку. Пов’язка не повинна здійснювати тиск на м’які тканини;

8) за наявності міхурів не слід їх пошкоджувати. В разі випадкового пошкодження міхурів накласти пов’язки, як описано вище;

9) при опіках більше ніж 20% площі тіла у дорослих або 10% у дітей потрібно накрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

10) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

11) в разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги;

12) за можливості зібрати у постраждалого чи оточуючих максимально можливу інформацію стосовно обставин отримання травми. Всю отриману інформацію передати фахівцям бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру служби екстреної медичної допомоги.

5.4.6. Надання домедичної допомоги у разі переохолодження.

Розрізняють чотири ступені відмороження:

1) I ступінь – шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня;

2) II ступінь – у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження;

3) III ступінь – омертвіння шкіри: з’являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації – охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія;

4) IV ступінь – поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого наявні ознаки шоку.

Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим з переохолодженням/відмороженням:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) припинити дію низької температури на постраждалого;

3) заспокоїти постраждалого та пояснити свої подальші дії;

4) здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику;

5) якщо у постраждалого ознаки загального переохолодження:

а) усунути дію несприятливих факторів зовнішнього середовища, перемістити постраждалого у тепле приміщення;

б) зняти з постраждалого холодний, вологий одяг;

в) якщо постраждалий у притомному стані, дати безалкогольні теплі напої;

6) якщо у постраждалого ознаки відмороження:

а) усунути дію несприятливих факторів зовнішнього середовища, перемістити постраждалого у тепле приміщення;

б) обережно, без зусиль зняти з постраждалого холодний, вологий одяг/взуття;

в) накласти на уражені ділянки тіла чисті, стерильні, сухі марлеві пов'язки, без здійснення додаткового тиску на тканини;

г) за необхідності знерухомити уражені кінцівки;

ґ) якщо постраждалий у свідомості, дати безалкогольні теплі напої;

д) не масажувати і не розтирати уражені ділянки, не застосовувати місцево джерела тепла;

е) не пошкоджувати наявні на місці обмороження міхурі;

7) накрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) в разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги;

10) за можливості зібрати у постраждалого чи оточуючих максимально можливу інформацію стосовно обставин отримання травми. Всю отриману інформацію передати фахівцям бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру служби екстреної медичної допомоги.

5.5. У разі виникнення пожежі приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння; за необхідності викликати бригаду пожежної охорони.

5.6. Виконувати всі вказівки керівника щодо усунення аварійної ситуації.