Інструкція з охорони праці для бджоляра

_________________________________________________________

^{(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)}

Інструкція з охорони праці № ____

для бджоляра

1. Загальні положення

1.1. Ця інструкція встановлює вимоги безпеки під час виконання бджолярем посадових обов’язків.

1.2. Інструкція з охорони праці для бджоляра розроблена на основі Закону України «Про охорону праці», з урахуванням вимог НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві», НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», НПАОП 01.0-1.02-18 «Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві, наказу Міністерства охорони здоров’я України від 09.03.2022 № 441 «Про затвердження порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах», іншого законодавства України про охорону праці та з урахуванням вимог галузевих нормативно-правових актів.

1.3. Працівники, які порушили вимоги цієї інструкції, несуть персональну відповідальність в установленому законодавством порядку.

1.4. Працівник повідомляє керівника підприємства про усі ситуації, що можуть загрожувати життю і здоров'ю людей, про кожний нещасний випадок, який стався на виробництві, про погіршення стану свого здоров'я, у тому числі про прояв ознак захворювання (отруєння).

1.5. Небезпечними і шкідливими виробничими факторами для бджоляра можуть бути:

−                     підвищена рухливість повітря;

−                     підвищена (знижена) температура повітря;

−                     гострі частини різального інструменту;

−                     фізичне перевантаження;

−                     хімічні й біологічні фактори;

−                     укуси комах.

Всі ці фактори можуть негативно впливати на рівень здоров`я та самопочуття працівника

1.6. Працівник зобов'язаний дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, режиму праці та відпочинку і виконувати вимоги інструкції з охорони праці.

1.7. У випадках травмування працівник має негайно припинити роботу і повідомити керівника про те, що трапилося, надати собі або іншому працівнику першу домедичну допомогу та організувати, за необхідності, транспортування потерпілого до лікувально-профілактичного закладу.

1.8. Працівник зобов'язаний знати та дотримуватися правил особистої гігієни.

1.9. За порушення (невиконання) вимог нормативно-правових актів з охорони праці працівник притягається до дисциплінарної, а у відповідних випадках – матеріальної та кримінальної відповідальності у порядку, встановленому законодавством.

1.10. На робочому місці працівник проходить первинний інструктаж з охорони праці, теоретичних питань і навичок безпечних способів роботи. Працівник проходить: вступний інструктаж з охорони праці та пожежної безпеки, первинні інструктажі – на робочому місці та повторні: з охорони праці – двічі на рік, з пожежної безпеки – щорічно.

Результати інструктажу заносяться до «Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці», в журналі після проходження інструктажу повинні бути підписи особи, яка інструктує, та працівника.

1.11. До роботи в якості бджоляра допускаються особи не молодше 18 років, що пройшли спеціальну підготовку (закінчили спеціальні навчальні заклади по бджільництву), що мають відповідну кваліфікацію та пройшли попередній медичний огляд, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

1.12. Бджоляр повинен:

−                     виконувати тільки ту роботу, яка доручена безпосереднім керівником робіт;

−                     пам'ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці;

−                     знати місце розташування аптечки і вміти надавати першу домедичну допомогу потерпілим при нещасних випадках;

−                     вміти користуватись первинними засобами пожежогасіння;

−                     виконувати вимоги пожежо- та вибухобезпеки, знати сигнали оповіщення про пожежу, порядок дій при ньому, місця розташування засобів пожежогасіння та контролювати їх виконання працівниками підприємства;

−                     знати порядок дій у разі виникнення надзвичайних подій;

−                     піклуватися про особисту безпеку і здоров'я;

−                     знати і виконувати вимоги інструкцій з охорони праці і по видах робіт на своєму робочому місці;

−                     використовувати інструмент, пристосування, реманент й засобу індивідуального захисту по призначенню, про їхні несправності повідомляти керівника робіт;

−                     вміти користуватися засобами індивідуального і колективного захисту;

−                     знати і виконувати обов’язки з охорони праці, передбачені колективним договором (трудовим договором), правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі:

−                     вчасно починати і закінчувати роботу, дотримуватися розкладу технологічної і обідньої перерв;

−                     дотримуватись правил корпоративного поводження;

−                     співпрацювати з роботодавцем у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати можливих заходів щодо усунення будь-якої ситуації, що створює загрозу життю чи здоров'ю або навколишньому природному середовищу;

−                     виконувати вимоги знаків безпеки;

−                     бути уважним, не відволікатися і не відволікати інших;

−                     не стояти біля закритих дверей – вони можуть раптово відкритися;

−                     зберігати гострі предмети у відведених для цього місцях, обходитися з ними безпечно;

−                     проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;

−                     знати та дотримуватися правил експлуатації обладнання, на якому працює;

−                     дотримуватися правил особистої гігієни.

1.13. Бджоляру забороняється:

−                     самостійно виконувати будь-який ремонт, пов'язаний з розбиранням корпусу, а також вносити зміни в конструкцію машин, устаткування, на яких працює;

−                     експлуатація кабелів і проводів з пошкодженою ізоляцією або такою, що в процесі експлуатації втратила захисні властивості;

−                     загороджувати вентиляційні отвори;

−                     зберігати на своєму робочому місці пожежо- та вибухонебезпечні речовини;

−                     залишати обладнання, на якому працює, без нагляду;

−                     з'являтися й перебувати на території організації в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, із залишковими явищами сп'яніння;

−                     розпивати спиртні напої, уживати токсичні або наркотичні речовини на робочім місці або під час роботи;

−                     курити поза спеціально відведеними для цього місцями.

1.14. Не допускаються до роботи працівники у стані алкогольного, наркотичного чи токсикологічного сп’яніння.

1.15. Для попередження можливості виникнення пожежі працівник повинен дотримуватися вимог пожежної безпеки сам і не допускати порушення цих вимог; курити на робочому місці не дозволяється.

1.16. При роботі спільно з іншими працівниками потрібно узгоджувати свої взаємні дії.

1.17. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація небезпечна для його життя чи здоров'я, або для людей, які його оточують і навколишнього середовища.

1.18. Під час укладання трудового договору працівник має бути проінформований під особистий підпис про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, яких ще не усунуто, і можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

1.19. Бджоляр забезпечується безкоштовно спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 29.11.2018 № 1804, та згідно з Нормами безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту:

1 Костюм бавовняний

2 Накомарник протимоскітний

3 Запобіжна сітка

4 Черевики шкіряні

5 Рукавички трикотажні

У холодну пору року на зовнішніх роботах додатково:

6 Костюм для захисту від знижених температур з бавовняної тканини

 

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Залишити в гардеробі вуличний одяг, особисті речі.

2.2. Одягти змінний одяг та ЗІЗ. Рукава і куртку робочу застебнути на усі ґудзики; волосся прибрати під головний убір; черевики зашнурувати. Взуття має бути закритим. Забороняється надягати сандалі, шльопанці та інше подібне взуття.

2.3. Перед початком роботи бджоляр зобов'язаний:

- підготувати необхідний реманент та устатковання, переносний та робітничий ящик, стамеску, пасічний ніж, щітку для змітання бджіл, розвести димар;

- перевірити спецодяг та спецвзуття, інші засоби індивідуального захисту;

- перевірити наявність вогнегасника, тиску на манометрі вогнегасника, аптечки першої медичної допомоги;

2.4. Бджоляру необхідно стежити за гігієною й пам'ятати, що бджіл дратують:

- темний одяг, а також костюми з ворсистої тканини, довге волосся на голові, у якому можуть заплутатися бджоли;

- різкі запахи.

2.5. Бджоляр, що готується до роботи, повинен уникати вживання в їжу таких продуктів, як лук, часник, не пити спиртних напоїв, не користуватися одеколоном і парфумами; костюм та білизна повинні бути чистим, руки й обличчя повинні бути добре вимиті.

2.6. При виявленні недоліків у організації робочого місця повідомити безпосереднього керівника та не приступати до роботи до повного усунення.

 

3. Вимоги безпеки під час виконання роботи

3.1. Під час огляду бджіл у льоток пускають одну-два струмені диму й через деякий час знімають із вулика кришку, обережно притуляють її до задньої стінки корпуса. Вийнявши з вулика утеплення й частково знявши стельові дощічки або відкривши холстяну тканину,, дають зверху рамок 1-2 струменя диму й приступають до виконання наміченої роботи.

3.2. Під час огляду гнізд забороняється стояти проти льотка.

3.3. Під час роботи необхідно стежити за димарем, підкладати в нього гнилиці, не допускати повного їхнього згоряння, час від часу обвуглілі гнилиці й попіл викидають з димаря, замінюючи їх новою порцією.

3.4. Слід ураховувати, що більшою дратівливістю відрізняються бджоли без маткових сімейств.

3.5. При виконанні робіт з догляду за бджолами не треба:

- виконувати різкі, швидкі рухи, відмахуватися від бджіл;

- стукати на пасіці інструментами, рамками й таке інше;

- робити огляд бджіл у позаурочний час пізно ввечері, при похолоданнях, у вітряну погоду й інших несприятливих умовах;

- робити огляд бджіл у безвзятквоий час;

- підкурювати бджіл гарячим димом.

3.6. Густий і холодний дим, якщо ним користуватися вміло й у міру, заспокоює бджіл, навпаки, зайве підкурювання, особливо гарячим димом, обпалює й дратує бджіл.

3.7. При підготовці бджіл до перевезення на медозбір необхідно після літа льотки у всіх вуликах закривати наглухо й при необхідності забити льоткові засувки цвяхами. Перевозити бджіл необхідно ввечері.

3.8. Бджоляр під час перевезення бджіл повинен мати із собою димар із гнилицями, лицьову сітку, стамеску, молоток зі цвяхами, розм'якшену глину.

3.9. Прибувши із бджолами до місця призначення, бджоляр з підсобними робітниками знімають вулики й установлюють на спеціальні кілочки. Для захисту від можливих ужалень слід застосовувати запобіжні сітки.

3.10. При обробці бджіл мурашиною кислотою й іншими препаратами при захворюванні їх варратозом, а також при поточній дезінфекції пасіки необхідно:

- використовувати засоби індивідуального захисту;

- готування розчинів робити на відкритих майданчиках або в добре провітрюваних приміщеннях.

3.11. Під час обробки бджіл від захворювань забороняється палити, ухвалювати їжу.

3.12. В процесі роботи контролювати технологічний процес. При цьому розташовуватися таким чином, щоб не піддаватися впливу небезпечних виробничих факторів.

3.12. Не використовувати для сидіння випадкові предмети (ящики, бочки тощо), обладнання.

 

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. По закінченню роботи потрібно:

−                     оглянути місце роботи й привести його в порядок;

−                     забрати інструмент, реманент і засоби індивідуального захисту;

−                     інформувати керівника про закінчення робот.

4.2. Зняти спецодяг і взуття.

4.3. Вимити руки і обличчя водою з милом. При можливості прийняти душ.

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. За можливості не створювати паніки, приступити до ліквідації аварійної ситуації.

5.2. Не допускати в небезпечну зону сторонніх осіб. Попередити про те, що сталося, керівника підприємства. Якщо є постраждалі, надати їм домедичну допомогу; за необхідності викликати екстрену (швидку) медичну допомогу.

5.3. У разі виникнення аварійної ситуації необхідно:

−                     негайно припинити роботу;

вжити заходів щодо евакуації людей та рятування матеріальних цінностей;

−                     за необхідності відключити від електромережі обладнання та електроінструменти.

5.4. При виявленні пожежі або загоряння необхідно:

- негайно сповістити про це у пожежну службу за телефоном 101. При цьому чітко назвати адресу організації, місце пожежі, свою посаду й прізвище, а також повідомити про наявність в зоні пожежі людей;

- вжити заходів до евакуації людей і майна;

- сповістити про пожежу керівництво організації;

- організувати зустріч пожежних підрозділів, приступити до гасіння пожежі наявними засобами.

5.5. При нещасному випадку приймаються заходи щодо запобігання впливу травмуючи факторів на потерпілого, наданню йому першої медичної допомоги, робиться виклик на місце події медичних працівників або доставці потерпілого у найближчу організацію з охорони здоров'я, повідомляється про подію керівництву організації.

5.6. Перша домедична допомога при укусах комах і тварин:

●                    Поодинокі укуси бджіл, ос, джмелів можуть викликати важку алергійну реакцію або анафілактичний шок. При укусах комах жало в ранці залишають тільки бджоли. При видаленні не можна використовувати інструменти, що стискають жало, тому що можливе додаткове потрапляння отрути в кров. Тому жало необхідне обережно «сковирнути» нігтем, ножем або іншим гострим предметом. До ранки необхідно прикласти холод або серветку, змочену міцним розчином солі або цукру для відтягування отрути з ранки. При ознаках алергійної реакції (появі висипу, сверблячки, набряку, слабості, що наростає, задишки, серцебиття) необхідно доставити в найближчу організацію охорони здоров'я.

●                    Укуси кліщів можуть призвести до енцефаліту. Протягом перших 2-3 годин після присмоктування до шкіри кліщ випускає в кров людини невелику кількість збудників захворювання, і зараження малоймовірне. Тому кліща потрібно якнайшвидше вилучити зі шкіри. Комаху, що потрапила у шкіру, можна змусити вилізти, змазуючи шкіру навколо місця укусу камфорним маслом. Після цього кліщ видаляється більш легко пальцями або пінцетом. Потерпілого з укусами комах необхідно направити до лікаря.

●                    Укус собаки або кішки може стати причиною такого небезпечного захворювання, як сказ. При укусі тварини з ранки видавлюють кров, місце укусу промивають кип'яченою водою й накладають на нього пов'язку. Потерпілого слід терміново направити у найближчу організацію охорони здоров'я для проведення щеплень проти сказу.

5.7. Надання першої домедичної допомоги (загальні ситуації)

5.7.1. Надання домедичної допомоги у разі отруєння невідомою речовиною.

Токсичні речовини можуть потрапити в організм постраждалих такими шляхами:

1) через шлунково-кишковий тракт: при вживанні їжі або під час контакту отруйних речовин зі слизовою оболонкою ротової порожнини (ліки, речовини, які обпікають, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та інші різноманітні хімічні речовини);

2) через дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадний газ; окис азоту; пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників тощо);

3) через шкіру та слизові оболонки: під час потрапляння на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинники, пестициди тощо);

4) як ін’єкції: укуси комах, тварин або змій. Під час ін’єкційного введення ліків або наркотичних речовин.

Ознаки, які вказують на гостре отруєння: відчуття «піску» або різь в очах, світлобоязнь; опіки на губах, на язику або шкірі; біль у роті, горлі, грудях або животі, яка посилюється під час ковтання та дихання; підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров’ю); порушення дихання (задуха, гучне дихання, зміна тембру голосу, кашель); пітливість, діарея, незвичайна поведінка постраждалого (збудження, марення); м’язові посмикування, судоми, запаморочення; незвичайний колір шкіри (бліда, малинова, синюшна).

Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим у разі підозри на гостре отруєння невідомою речовиною:

1) насамперед переконатися у відсутності небезпеки;

2) заспокоїти постраждалого та пояснити свої подальші дії;

3) оглядаючи місце події, звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум’я, дим, відкриті чи перекинуті посудини, посудини з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци тощо;

4) уточнити, що саме та в якій кількості вживав постраждалий;

5) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне положення;

7) в разі потрапляння отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої води кімнатної температури, протягом щонайменше 15–20 хвилин. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов'язку на місце опіку;

8) знайдені посудини, шприци, упаковки тощо слід зберегти та передати працівникам бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

10) в разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно здійснити виклик екстреної медичної допомоги;

11) за можливості зібрати у постраждалого чи оточуючих максимально можливу інформацію стосовно обставин отруєння. Всю отриману інформацію передати працівникам бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру прийому виклику.

5.7.2. Надання домедичної допомоги у разі ураження електричним струмом.

Порядок надання домедичної допомоги постраждалому в разі ураження електричним струмом:

1) насамперед переконатися у відсутності небезпеки;

2) якщо постраждалий у притомному стані, заспокоїти та пояснити свої наступні дії;

3) викликати екстрену медичну допомогу та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику;

4) якщо постраждалого уражено блискавкою, торкатися його та надавати йому необхідну допомогу безпечно (допомогу слід надавати відповідно до наявних пошкоджень);

5) якщо постраждалого уражено електричним струмом:

– щодо непритомного постраждалого впевнитись, що дія електричного струму на нього припинена;

– всі дії щодо припинення дії електричного струму слід здійснювати за умови проходження відповідного навчання або здійснити виклик за єдиним телефонним номером системи екстреної допомоги населенню 112;

– у разі припинення дії електричного струму на постраждалого слід надати йому домедичну допомогу відповідно до наявних пошкоджень;

6) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно здійснити виклик екстреної медичної допомоги;

8) за можливості зібрати у постраждалого чи оточуючих максимально можливу інформацію стосовно обставин отримання травми. Всю отриману інформацію передати працівникам бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру служби екстреної медичної допомоги.

5.7.3. Надання домедичної допомоги у разі масивної зовнішньої кровотечі.

Ознаками масивної зовнішньої кровотечі є будь-що з наведеного:

1) швидке, інтенсивне витікання крові з рани;

2) пульсуючий характер кровотечі (кров б'є фонтаном);

3) пляма крові біля постраждалого, яка швидко збільшується;

4) значне просякнення одягу постраждалого кров'ю;

5) повна чи часткова ампутація кінцівки вище рівня кисті чи ступні;

6) непритомний стан постраждалого без ознак черепно-мозкової травми, за наявності зовнішньої кровотечі;

7) ознаки порушення перфузії: бліда шкіра, холодні кінцівки тощо, за наявності зовнішньої кровотечі.

Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим у разі масивної зовнішньої кровотечі:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) покликати на допомогу оточуючих. Якщо випадкових свідків декілька слід звертатись до конкретної особи;

3) за наявності, перед початком надання домедичної допомоги використати засоби індивідуального захисту: рукавички, маску, захист очей;

4) в разі кровотечі з рани кінцівки та з можливістю її чіткої візуалізації:

а) здійснити максимально можливий тиск на рану руками;

б) накласти стискаючу пов’язку та оцінити її ефективність;

в) якщо кровотеча зупинилась, заспокоїти постраждалого та здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику;

г) якщо кровотеча не зупинилась, накласти кровоспинний джгут;

ґ) після накладання кровоспинного джгута оцінити його ефективність:

– якщо кровотеча зупинена, записати точний час накладання кровоспинного джгута безпосередньо на кровоспинному джгуті або іншому видимому місці;

– якщо є відповідний навик, перевірити наявність пульсу на кінцівці нижче накладання кровоспинного джгута, та, за його наявності, здійснити додатковий тиск кровоспинним джгутом та/або накласти додатковий кровоспинний джгут, як описано нижче;

– якщо кровотеча не зупинилась, слід збільшити тиск кровоспинного джгута та/або накласти ще один кровоспинний джгут вище першого джгута;

– якщо накладання другого кровоспинного джгута не ефективно або відсутня можливість його накладання, слід здійснювати прямий тиск на рану руками до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або виконати тампонування рани;

5) в разі кровотечі з рани кінцівки без можливості її чіткої візуалізації:

а) накласти кровоспинний джгут максимально високо на кінцівку;

б) заспокоїти постраждалого та пояснити подальші дії;

в) розрізати одяг на кінцівці, якщо можливо;

г) оцінити ефективність накладання кровоспинного джгута:

– якщо кровотеча зупинена, записати точний час накладання кровоспинного джгута безпосередньо на кровоспинному джгуті або іншому видимому місці;

– якщо є відповідний навик, перевірити наявність пульсу на кінцівці нижче накладання кровоспинного джгута, та за його наявності здійснити додатковий тиск кровоспинним джгутом та/або накласти додатковий кровоспинний джгут як описано нижче;

– якщо кровотеча не зупинилась, слід збільшити тиск кровоспинного джгута та/або накласти ще один кровоспинний джгут залежно від місця локалізації рани;

– якщо накладання другого кровоспинного джгута не ефективно або відсутня можливість його накладання, слід здійснювати прямий тиск на рану руками до приїзду бригади (швидкої) екстреної медичної допомоги або виконати тампонування рани;

ґ) не знімати та не послабляти кровоспинний джгут до приїзду бригади (швидкої) екстреної медичної допомоги.

5.7.4. Надання домедичної допомоги в разі переломів кінцівок.

Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим у разі підозри на перелом кісток кінцівок:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) заспокоїти постраждалого та пояснити свої подальші дії;

3) здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику;

4) якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому:

а) розрізати одяг та оглянути рану;

б) якщо є кровотеча з рани, діяти відповідно Порядку надання домедичної допомоги постраждалим при масивній зовнішній кровотечі, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2022 № 441;

в) накласти стерильну, чисту пов'язку на рану;

г) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

ґ) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів. Здійснювати іммобілізацію тільки за умови проходження відповідного навчання, визначити дистальний пульс на кінцівці до та після іммобілізації;

5) якщо у постраждалого ознаки закритого перелому:

а) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

б) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів. Здійснювати іммобілізацію тільки за умови проходження відповідного навчання, визначити дистальний пульс на кінцівці до та після іммобілізації;

6) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

7) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) в разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно здійснити виклик екстреної медичної допомоги;

9) за можливості зібрати у постраждалого максимально можливу кількість інформації стосовно обставин травми та обставинах при її отримання. Всю отриману інформацію передати членам бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру прийому.

5.7.5. Надання домедичної допомоги у разі термічних опіків.

Розрізняють опіки чотирьох ступенів:

1) I ступінь (еритема) – почервоніння шкіри, набряклість і біль;

2) II ступінь (утворення пухирів) – сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною;

3) III ступінь: некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;

4) IV ступінь (обвуглення): виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків – ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.

Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим з термічними опіками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) припинити дію високої температури на постраждалого, за необхідності зняти тліючий одяг;

3) зняти прикраси, які є на ділянці опіку;

4) заспокоїти постраждалого та пояснити свої подальші дії;

5) здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику;

6) охолодити місце опіку шляхом промивання протягом щонайменше 20 хв водою кімнатної температури (якщо площа опіку не перевищує 20% у дорослих або 10% у дітей);

7) після охолодження накласти на місце опіку чисту, стерильну суху марлеву пов’язку. Пов’язка не повинна здійснювати тиск на м’які тканини;

8) за наявності міхурів не слід їх пошкоджувати. В разі випадкового пошкодження міхурів накласти пов’язки, як описано вище;

9) при опіках більше ніж 20% площі тіла у дорослих або 10% у дітей потрібно накрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

10) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

11) в разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги;

12) за можливості зібрати у постраждалого чи оточуючих максимально можливу інформацію стосовно обставин отримання травми. Всю отриману інформацію передати фахівцям бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру служби екстреної медичної допомоги.

 

5.7.6. Надання домедичної допомоги у разі переохолодження.

Розрізняють чотири ступені відмороження:

1) I ступінь – шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня;

2) II ступінь – у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження;

3) III ступінь – омертвіння шкіри: з’являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації – охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія;

4) IV ступінь – поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого наявні ознаки шоку.

Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим з переохолодженням/відмороженням:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) припинити дію низької температури на постраждалого;

3) заспокоїти постраждалого та пояснити свої подальші дії;

4) здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику;

5) якщо у постраждалого ознаки загального переохолодження:

а) усунути дію несприятливих факторів зовнішнього середовища, перемістити постраждалого у тепле приміщення;

б) зняти з постраждалого холодний, вологий одяг;

в) якщо постраждалий у притомному стані, дати безалкогольні теплі напої;

6) якщо у постраждалого ознаки відмороження:

а) усунути дію несприятливих факторів зовнішнього середовища, перемістити постраждалого у тепле приміщення;

б) обережно, без зусиль зняти з постраждалого холодний, вологий одяг/взуття;

в) накласти на уражені ділянки тіла чисті, стерильні, сухі марлеві пов'язки, без здійснення додаткового тиску на тканини;

г) за необхідності знерухомити уражені кінцівки;

ґ) якщо постраждалий у свідомості, дати безалкогольні теплі напої;

д) не масажувати і не розтирати уражені ділянки, не застосовувати місцево джерела тепла;

е) не пошкоджувати наявні на місці обмороження міхурі;

7) накрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) в разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги;

10) за можливості зібрати у постраждалого чи оточуючих максимально можливу інформацію стосовно обставин отримання травми. Всю отриману інформацію передати фахівцям бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру служби екстреної медичної допомоги.

5.8. У разі виникнення пожежі приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння; за необхідності викликати бригаду пожежної охорони.

5.9. Виконувати всі вказівки керівника щодо усунення аварійної ситуації.