ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

К О Л Е К Т И В Н И Й Д О Г О В І Р

між ФОП і працівниками

 

на 2022-2025 роки

1.  ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1.   Мета укладання колективного договору.

1.1.1.       Колективний договір (далі — Договір) укладено з метою регулювання соціально-економічних і трудових відносин, посилення соціального захисту найманих працівників.

1.1.2.   Договір містить зобов’язання сторін, що його уклали, щодо створення умов для підвищення ефективності роботи, реалізації професійних, трудових і соціально-економічних прав та інтересів працівників.

1.2.   Сторони договору та їх повноваження.

1.2.2.    Сторони визнають повноваження одна одної й зобов’язуються дотримуватись принципів соціального партнерства: паритетності представництва, рівноправності Сторін, взаємної відповідальності, конструктивності та аргументованості при проведенні переговорів (консультацій) щодо укладання Договору, внесення змін і доповнень до нього, вирішення питань, що є предметом Договору.

1.3.   Термін дії договору.

1.3.1.     Договір укладено на 2022–2025 роки. Після закінчення зазначеного строку Договір продовжує діяти до укладення нового. Договір набуває чинності з дня його підписання Сторонами.

1.3.2.     Колективний договір зберігає чинність протягом усього строку проведення ліквідації Роботодавця.

1.4.   Сфера дії Договору.

1.4.1.       Положення Договору поширюються на всіх найманих працівників і є обов’язковими як для Роботодавця, так і для працівників.

1.4.2.   Сторони визнають Договір нормативним актом, його норми і положення діють безпосередньо і є обов’язковими для виконання Роботодавцем і трудовим колективом.

1.4.3.     Положення Договору, як і трудові договори, що укладаються з найманими працівниками, не повинні погіршувати становище працівників порівняно з нормами чинного законодавства. Положення Договору і трудових договорів, що обмежують права і гарантії найманих працівників порівняно з чинним законодавством, є недійсними.

1.4.4.       Правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються трудовим колективом (додаток № 1).

1.4.5.   Невід’ємною частиною Договору є додатки до нього (Додатки 1–2).

1.5.   Порядок внесення змін та доповнень до Договору.

1.5.1.   Зміни та доповнення до Договору вносять за потреби лише за взаємною згодою Сторін. Зацікавлена Сторона письмово повідомляє іншу Сторону про початок проведення переговорів (консультацій) та надсилає свої пропозиції. Друга Сторона протягом семи днів з дня їх отримання розпочинає переговори.

1.5.2.   Після проведення попередніх консультацій і переговорів та досягнення взаємної згоди щодо змін і доповнень, рішення про внесення змін та доповнень до Договору схвалюється загальними зборами трудового колективу.

1.5.3.    Жодна із Сторін протягом дії Договору не може в односторонньому порядку приймати рішення про зміну діючих положень, обов’язків за Договором або призупинити їх виконання.

 

2.  ГОСПОДАРСЬКО-ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА РОЗВИТОК

2.1.   Роботодавець зобов’язується:

2.1.1.        Своєчасно та у повному обсязі забезпечувати найманих працівників матеріально-технічними ресурсами, необхідними для виконання працівниками своїх обов’язків, та створювати належні умови праці.

2.1.2.         Вдосконалювати систему матеріального і нематеріального заохочення працівників з метою підвищення продуктивності праці, раціонального та ощадливого використання обладнання, матеріальних та інших ресурсів.

2.2.   Працівники зобов’язуються:

2.2.1.       Дбайливо ставитися до майна Роботодавця, ощадливо використовувати виробничі ресурси та матеріальні цінності.

2.2.2.     Використовувати надані у розпорядження обладнання, техніку, транспортні засоби та інше майно Роботодавця лише в інтересах Роботодавця.

2.3.   Сторони зобов’язуються:

2.3.1.         Оперативно вживати заходів щодо усунення передумов виникнення колективних трудових спорів (конфліктів). У разі їх виникнення прагнути врегулювання спору шляхом примирних процедур у порядку, визначеному законодавством.

 

3.   ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДУКТИВНОЇ ЗАЙНЯТОСТІ

3.1.    Роботодавець не має права вимагати від найманих працівників виконання робіт, не передбачених трудовим договором. Роботодавець повинен розробити та затвердити для кожної посади (професії), передбаченої штатним розписом, посадову (робочу) інструкцію, ознайомити працівників з посадовими (робочими) інструкціями.

3.2.    Роботодавець визначає кадрову політику за принципом рівності трудових прав всіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин, як при прийнятті на роботу, так і при просуванні по службі.

3.3.   Кожен працівник має особисто виконувати свої обов’язки, працювати сумлінно і якісно; своєчасно виконувати накази, розпорядження та локальні нормативні акти Роботодавця, зокрема, дотримуватися Правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог нормативних актів з питань охорони праці і протипожежної безпеки; положень внутрішніх (локальних) актів щодо конфіденційності, комерційної таємниці та вимог збереження (нерозголошення) інформації з обмеженим доступом; негайно надавати на вимогу Роботодавця звіти про виконання своїх обов’язків та використання робочого часу.

3.4.   У разі змін в організації виробництва і праці працівники можуть бути звільнені з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП, зокрема, у разі:

●        структурних змінах в організації управління;

●        запровадженні нових, вдосконалення існуючих систем організації праці;

●        скасування окремих напрямків діяльності Роботодавця;

●        припинення надання певних видів послуг;

●        перепрофілювання Роботодавця, якщо зазначені зміни супроводжуються скороченням чисельності або штату працівників.

3.5.      У випадках, запланованого звільнення працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці (з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП) Роботодавець попереджає працівників персонально про майбутнє звільнення не пізніше, ніж за два місяці. При цьому Роботодавець пропонує працівнику іншу роботу за відповідною професією чи спеціальністю, а за відсутності такої роботи або відмови від неї працівник працевлаштовується самостійно. При звільненні з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП, працівнику виплачують вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку.

3.6.   У зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці також можуть бути суттєво змінені умови праці найманого працівника при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією, посадою. Про зміну істотних умов праці — систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів й найменування посад тощо — Роботодавець персонально повідомляє працівника не пізніше ніж за два місяці. Якщо працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, трудовий договір припиняється відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку.

4. ОПЛАТА ПРАЦІ

Роботодавець зобов’язується:

4.1.      Здійснювати оплату праці найманим працівникам за погодинною системою оплати праці відповідно до встановленої схеми посадових окладів згідно Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці». Поряд з погодинною системою оплати праці можуть застосовуватись відрядна або змішана системи оплати праці.

4.2.        Встановлювати для працівників місячні посадові оклади відповідно до затвердженого штатного розпису.

4.3.    Здійснювати матеріальне заохочення (премії, надбавки, доплати) працівників за результатами праці та за наявності фінансових можливостей відповідно до наказу чи розпорядження.

4.4.   Здійснювати нарахування заробітної плати та оплату праці працівників відповідно до табелю обліку використання робочого часу.

4.5.  Виплачувати заробітну плату за місцем роботи або перераховувати на зарплатні карткові рахунки (за бажанням працівника) в робочі дні двічі на місяць:

-   21 числа поточного місяця – виплачується заробітна плата за першу половину місяця з 1 по 15;

-   6 числа наступного місяця – виплачується заробітна плата за другу половину місяця з 16 по 30 (31).

У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітну плату виплачується напередодні (відповідно до ч. 2 ст. 115 Кодексу законів про працю України).

4.6.    Здійснювати виплату заробітної плати працівникам за час відпустки не пізніше ніж за три дні до її початку згідно ст. 21 Закону України «Про відпустки».

4.7.   Проводити розрахунки зі звільненими працівниками у день їх звільнення згідно ст. 116 Кодексу законів про працю України.

 

5. ПОРЯДОК ПРИЙНЯТТЯ І ЗВІЛЬНЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ

5.1.    Працівники реалізують право на працю шляхом укладання письмових трудових договорів (контрактів).

5.2.       При укладенні трудового договору працівник зобов’язаний подати такі документи:

-   паспорт;

-    трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування;

-   довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або офіційну відмову від нього з відміткою в паспорті;

-     військовозобов’язані - відповідний військово-обліковий документ;

-    особи з інвалідністю — довідку до акта огляду МСЕК та індивідуальну програму реабілітації;

-     фотографію.

Якщо робота вимагає спеціальних знань, Роботодавець має право вимагати подання диплома (іншого документа про освіту або професійну підготовку).

У випадках, передбачених законодавством, також подають документ про стан здоров’я та інші документи.

5.3.   Заява працівника про прийняття на роботу розглядається Роботодавцем не більше 2-х днів.

5.4.   Укладання трудового договору оформляється наказом і оголошується працівнику під підпис.

5.5.      При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю. Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які не досягли вісімнадцяти років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи; осіб, обраних на посаду; осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи; вагітних жінок; одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців; осіб на тимчасові та сезонні роботи; внутрішньо переміщених осіб. Випробування не встановлюється також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

5.6.  При прийнятті на роботу працівник повинен бути ознайомлений з:

-          Колективним договором;

-          Правилами внутрішнього трудового розпорядку;

-          умовами оплати праці;

-          посадовою (робочою) інструкцією;

-          інструкцією з охорони праці та протипожежної безпеки.

5.7.      На вимогу працівника вносяться до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.

5.8.    Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений термін, попередивши про це Роботодавця заявою у письмовому вигляді за 2 тижні.

5.9.       Після закінчення вказаних термінів попередження, працівник має право припинити роботу, а роботодавець зобов’язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

5.10.        За наявності у працівника поважних причин, передбачених чинним законодавством, трудовий договір повинен бути розірваний у термін, про який просить працівник.

 

6. РЕЖИМ ПРАЦІ І ВІДПОЧИНКУ

6.1.  Робочий час і його використання

6.1.1.      Для всіх найманих працівників встановлено 40-годинний робочий тиждень.

6.1.2.        Для всіх найманих працівників встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями — субота, неділя.

Тривалість робочого дня з понеділка по п’ятницю — 8 годин. Тривалість перерви для харчування і відпочинку — 1 година.

Час початку і закінчення робочого дня та час початку і закінчення перерви для харчування і відпочинку визначається Правилами внутрішнього трудового розпорядку.

6.1.3.  Для неповнолітніх працівників встановлюється скорочена тривалість робочого часу:

      від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень;           від 15 до 16 років — 24 години на тиждень.

  Скорочений робочий час може бути встановлено і для іншої категорії працівників у випадках, передбачених законодавством.

6.1.4.   Працівникам за узгодженням з Роботодавцем може бути встановлений як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень із зазначенням тривалості роботи та оплати праці пропорційно-відпрацьованому часу.

6.1.5.     Напередодні святкових та неробочих днів тривалість роботи для найманих працівників, крім працівників із скороченою тривалістю робочого часу, скорочується на одну годину.

 

6.2.  Режими відпочинку

6.2.1.    Працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю не менше 24 календарних дні відповідно до вимог ст. 75 Кодексу законів про працю України.

6.2.2.      Особам з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи - 26 календарних днів.

6.2.3.   Щорічна відпустка у перший рік роботи працівника надається після закінчення шести місяців безперервної роботи у Роботодавця, а на другий та наступні – згідно з графіком відпусток, якщо інше не передбачено ст. 10 Закону України «Про відпустки».

6.2.4.    Графік відпусток затверджується Роботодавцем на кожен календарний рік не пізніше 5 січня і доводиться до відома всіх працівників під підпис.

6.2.5.    За сімейними обставинами та іншими поважними причинами працівникам, за їхніми заявами, надаються відпустки без збереження заробітної плати (ст. 25. Закону України «Про відпустки») та відпустки без збереження заробітної плати на термін, обумовлений згодою між працівником і роботодавцем, тривалістю не більше 15 (п’ятнадцять) календарних днів в рік згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відпустки».

У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відпустки».

 

7. ОХОРОНА ПРАЦІ

7.1.   Роботодавець зобов'язаний:

7.1.1.    Забезпечити виконання вимог Закону України «Про охорону праці» та інших нормативно-правових актів з питань охорони праці, а також право працівників на безпечні та нешкідливі умови праці, пільги та компенсації, соціальний захист у разі ушкодження їхнього здоров’я.

7.1.2.   Забезпечувати належні умови праці на робочих місцях, безпеку технологічних процесів, обладнання, проводити їх планово-профілактичний, капітальний ремонт та випробування у встановлені терміни, належні санітарно-побутові умови.

7.1.3.   Забезпечувати найманих працівників питною водою.

7.1.4.   Не допускати працівників до роботи, яка протипоказана їм за станом здоров’я.

7.1.5.     Поліпшувати умови праці, вживати необхідних заходів щодо профілактики професійних захворювань працівників.

7.1.6.   Організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань.

7.1.7.   Забезпечити комплектування аптечки першої медичної допомоги необхідними медикаментами.

7.1.8.   Розробляти за участю сторін колективного договору і реалізувати «Комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аварії і пожежі» з виділенням на їх виконання коштів у розмірі не менше 0,5 % фонду оплати праці за попередній рік .

 

7.2.   Працівники зобов’язані:

7.2.1.      Знати та виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила експлуатації машин, механізмів, устаткування, вміти працювати з персональним комп’ютером та офісною оргтехнікою.

7.2.2.      Дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких трудових обов’язків чи під час перебування на території.

7.2.3.   Знати правила надання домедичної допомоги.

7.2.4.          Знати розташування та вміти користуватися первинними засобами пожежогасіння.

7.2.5.       Своєчасно інформувати безпосереднього керівника або Роботодавця про виникнення небезпечних та аварійних ситуацій на робочому місці. Особисто вживати посильних заходів щодо запобігання та усунення небезпечних та аварійних ситуацій.

7.3.      За невиконання вищезазначених вимог Роботодавець має право притягати порушників до дисциплінарної відповідальності.

7.4.    Працівники мають право відмовитися від виконання дорученої їм роботи, при якій створюється ситуація, небезпечна для їх життя і здоров'я, а також для життя і здоров'я інших людей та навколишнього середовища.

7.5.       Відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті, що сталися внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, здійснюється Фондом соціального страхування на умовах та у порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

7.6.    З усіх інших питань безпеки, гігієни праці, трудового середовища, порядку організації праці Роботодавця та працівників, користуються положеннями Закону України «Про охорону праці» та іншими нормативно-правовими актами.

 

8. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕВИКОНАННЯ КОЛЕКТИВНОГО ДОГОВОРУ  АБО ОКРЕМИХ ЙОГО ПОЛОЖЕНЬ

8.1.Сторона цього колективного договору, з вини якої порушено чи не виконано зобов'язання щодо колективного договору, несе відповідальність відповідно до чинного законодавства.

8.2. Спори між Сторонами вирішуються в порядку, встановленому законодавством України

 

 

 

 

Фізична особа-підприємець                                                       

підпис

 

Уповноважений представник