Компенсація за додаткову відпустку при звільненні жінки-матері

Так, роботодавець зобов'язаний виплатити працівниці грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової соціальної відпустки «на дітей» при її звільненні, проте існують два протилежні підходи державних органів щодо того, чи накопичуються ці дні безпосередньо за календарні роки перебування у відпустці по догляду за дитиною до 3 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України (КЗпП) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n258 , у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Оскільки жінка на момент звільнення має двох дітей віком до 15 років, вона формально підпадає під суб'єктний склад осіб, визначених у ст. 19 Закону про відпустки https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n214 .

Проте ключова проблема криється у визначенні кількості днів, які підлягають компенсації за період декрету. Зазначене питання є спірним через суттєву розбіжність у його трактуванні з боку профільного міністерства ( Мінекономики) та контролюючого органу ( Держпраці).

З 09.05.2021 року правила надання відпустки «на дітей» було кардинально змінено: право на неї отримав «один із батьків» (раніше було «жінці, яка працює»). Через це виникло дві абсолютно протилежні позиції Мінекономики та Держпраці щодо накопичення днів за час перебування у відпустці до 3 років.

Міністерство економіки України у своїх роз'ясненнях (зокрема, у листах від 21.05.2025 р. № 4701-05/38102-09 та від 17.11.2025 р. № 4701-05/78565-09) наполягає на тому, що законодавство не передбачає одночасно надавати дві соціальні відпустки для виховання дітей за один і той самий період, якщо жінка повний календарний рік перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3 років, вона фактично не працювала, тому право на «дитячу» відпустку за цей рік не виникає. Оскільки право на відпустку за ці роки не виникло, то й компенсувати при звільненні нема чого.

Державна служба України з питань праці та більшість профільних експертів мають протилежну думку:

- Ст. 19 Закону про відпустки не містить жодної вимоги щодо фактичного відпрацювання як умови виникнення права на цю відпустку, вона є соціальною, а не щорічною (яка залежить від стажу роботи), не пов’язує право на цей вид відпустки із кількістю фактично відпрацьованих днів чи обов'язковим виходом на роботу. Головними умовами є перебування у трудових відносинах та наявність статусу батька/матері двох дітей;

- Жінка у декреті залишається у трудових відносинах;

- Відповідно, за кожен календарний рік (починаючи з року народження другої дитини) їй нараховується по 10 календарних днів відпустки, які накопичуються і підлягають стовідсотковій компенсації при звільненні.

Перевірки щодо дотримання трудового законодавства здійснює саме Держпраці, тому вважаємо, що на практиці перевагу слід надавати її позиції.

Зважаючи на те, що позиція Мінекономіки є лише рекомендаційними листами, а Держпраці здійснює реальні перевірки та може оштрафувати за невиплату належних сум при звільненні згідно ст. 265 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1422 , безпечніше виплатити компенсацію за всі роки декрету, якщо жінка надасть довідку, що батько відпустку не брав. Суди у таких спорах майже завжди стають на бік працівника, трактуючи норми закону буквально.

Ще більше інформації у статті «Соцвідпустка «на дітей»: чи є право за рік, в якому немає жодного відпрацьованого дня» https://7eminar.ua/news/8774-socvidpustka-na-ditei-ci-je-pravo-za-rik-v-yakomu

Раді допомогти, звертайтесь ще!