Додаткова угода: фіксація цін у євро та гривні

Так, додаткову угоду можна підписати, але обов’язково потрібно передбачити гривневий еквівалент і механізм перерахунку з євро у гривню.

Відповідно до ст. 92 Конституції України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4537 та ст. 192 ЦКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1096, єдиним законним платіжним засобом в Україні є гривня, що зумовлює обов’язковість її використання для виконання грошових зобов’язань між резидентами.

Отже, визначальною є вимога, що грошове зобов’язання у договорі має бути встановлене у гривні, навіть якщо сторони додатково використовують іноземну валюту як орієнтир для визначення ціни.

Водночас згідно зі ст. 524 ЦКУ сторони мають право визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, зокрема у євро, що дозволяє використовувати валютну «прив’язку» для захисту від валютних коливань.

З урахуванням ст. 533 ЦКУ, навіть якщо ціна визначена в євро, фактична оплата повинна здійснюватися у гривні, а сума до сплати визначається шляхом перерахунку за офіційним курсом (або іншим погодженим сторонами механізмом).

Отже, при укладенні додаткової угоди рекомендовано прямо передбачити: що ціна встановлюється в євро як еквівалент, але підлягає оплаті у гривні, а також чітко прописати порядок перерахунку (наприклад, за курсом НБУ на дату рахунку або на дату платежу), щоб уникнути правових ризиків.

Раді допомогти, звертайтесь ще!