Рух пального, як і будь-яких ТМЦ, відображається в обліку за фактичними даними. Фактичний обсяг використання пального становить витрати підприємства, однак належність цих витрат залежить від того, чи знаходяться вони в межах нормативу.
Законодавство не встановлює вимоги списувати паливо виключно за затвердженими нормами, але використання нормативів надає підприємству переваги у податковому обліку та захисті під час перевірок.
Старі норми витрат палива, що були затверджені наказом Мінтрансу від 10.02.1998 №43 (далі – Наказ №43), скасували наказом Мінінфраструктури від 02.11.2023 №1011.
Сьогодні замість колишнього наказу №43 ДП «ДержавтотрансНДІпроект» розробило:
Методичні рекомендації з нормування витрат палива та Базові норми витрат (доповнення до «Методичних рекомендацій», окрема книга).
Ці документи створено на основі та на заміну попередніх Норм. Вони надають єдиний методичний підхід до обліку витрат пального, мастильних матеріалів, а також електроенергії для електротранспорту. Ці норми мають рекомендаційний характер і не затверджені Мінінфраструктури, як обов’язкові. Тому підприємства можуть ухвалювати рішення щодо їх застосування на власний розсуд. На сьогодні у підприємств є вибір:
використовувати власні норми, у тому числі ті, за основу яких було взято норми зі старого Наказу №43;
використовувати базові норми та методичні рекомендації, про які йшлося вище;
замовити розробку індивідуальних нормативів.

З більш розгорнутою інформацією, а також зразками і шаблонами докуменів на списання пального можна ознайомитись перейшовши за посиланням https://7eminar.ua/news/2377-spisannya-paliva-na-pidprijemstvi

Раді допомогти, звертайтесь ще!