Встановлення термінів амортизації: помилка чи облікова політика

Ні, це не помилка.

Прискорена амортизація відповідно до п. 43¹ підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n8221 є більш актуальною для платників податку на прибуток, які застосовують податкові різниці (тобто для високодохідників). Для таких суб’єктів є сенс скористатися встановленими податковим кодексом скороченими мінімальними строками корисного використання — аби збільшити податкові витрати через амортизацію.

Натомість для малодохідників, які не застосовують податкові різниці, норма п. 43¹ ПКУ не має впливу. У такому випадку підприємство керується виключно нормами П(С)БО 7 "Основні засоби" https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0288-00#o4, а саме:

Пунктом 23 ПСБО 7, згідно з яким строк корисного використання об’єкта встановлюється підприємством самостійно у розпорядчому акті при визнанні активом.

Пунктом 24, де зазначено, що при визначенні строку слід ураховувати очікуване використання, фізичний та моральний знос, обмеження та інші фактори.

Таким чином, для підприємства-малодохідника, яке не коригує фінансовий результат на податкові різниці, строк корисного використання основних засобів у бухгалтерському обліку встановлюється самостійно - згідно з наказом (розпорядчим документом) про введення об’єкта в експлуатацію. У цьому випадку застосування строку, наприклад, 2 роки замість 5, є правомірним і не вважається помилкою.

Термін “прискорена амортизація” у цьому контексті не застосовується - підприємство просто визначає власний строк на підставі П(С)БО 7.

Раді допомогти, звертайтесь ще!