Ні, рахунок на оплату сам по собі не є первинним документом у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV. У цій статті йдеться про те, що первинні документи повинні містити обов’язкові реквізити та підтверджувати факт здійснення господарської операції. Рахунок на оплату зазвичай є документом-пропозицією, а не підтвердженням факту надання послуги або передачі товару.

Первинним документом для обліку доходу за надані послуги є акт наданих послуг або інший документ, що підтверджує факт виконання послуги. Лише у випадках, коли рахунок містить усі обов’язкові реквізити первинного документа (у тому числі — зміст операції, її обсяг, факт здійснення, підписи відповідальних осіб), а також підтверджений оплатою, деякі контролюючі органи умовно визнають його підставою для бухгалтерського обліку. Проте на практиці це ризиковано, і більшість фахівців не вважають рахунок достатнім документом для підтвердження доходу без акту або аналогічного підтвердження факту виконання.

натомість, пункт 2.5 Положення 88вказує

Якщо правилами документообороту підприємства передбачена можливість відображення господарської операції, щодо якої на момент закінчення складання регістрів бухгалтерського обліку за звітний період від контрагента у терміни, встановлені законодавством, не отримано первинного документа, підставою для перенесення інформації про таку господарську операцію до регістрів бухгалтерського обліку є належним чином оформлений внутрішній первинний документ (акт), складений посадовою особою, відповідальною за приймання-відпуск товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг.
{Пункт глави 2 доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства фінансів № 427 від 11.04.2017; із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 467 від 28.12.2022}
Господарські операції, наведені у внутрішньому первинному документі (акті), оцінюються в порядку, визначеному національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності.

Згідно п. 9 Закону 996, господарські операціїї мають бути відображені в тому періоді, коли вони здійснені. Отже, не дата рахунку і не дата оплати є датою виникнення доходу та подією для ПДВ (першо чи другою, в залежності від дати здійснення надання послуг и дати оплати), а дата, коли відбулося фактичне надання послуг. Оформити попередньо це можливо "самоактом", який згодом буде замінений справжнім первинним документом. Така ситуація зараз.

Щодо законопроектів, які спрощують оформлення актів https://7eminar.ua/news/12334-akti-priimannya-peredaci-analiz-zakonoprojektiv-ta-retrospektiva-vid-advokativ, дійсно, такий є (законопроект №10203), однак наразі він не ухвалений як закон і навіть якщо буде прийнятий, його норми почнуть діяти не раніше 1 січня 2026 року. До цього моменту відсутність акта наданих послуг або іншого належного первинного документа — ризик у разі перевірки.

Раді допомогти, звертайтесь ще!