Відрядження (в т.ч. за кордон) завжди починається з наказу. Відповідно до пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n21041) наказ є обов’язковим документом для підтвердження відрядження.

У наказі про відрядження зазначають:

• ПІБ і посаду відрядженого працівника;


• пункт призначення (місто, область);


• мету відрядження;


• назву підприємства, на яке відряджається працівник;


• строк відрядження;


• розмір добових;


• інші умови відрядження.

Фактична кількість днів перебування у відрядженні визначається згідно з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).

Наразі замість штампів у паспорті використовують сканування обличчя та відбитків пальців. З огляду на цю новацію доцільно вже зараз проінструктувати працівників, яких підприємство планує відряджати за кордон, про необхідність наявності підтвердних документів по проїзду, проживанню, інших підтвердних документів.

Добові

Розмір добових небюджетні підприємства встановлюються самостійно.

Гранична неоподатковувана сума добових за кордон за пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ – не більше 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим НБУ, з розрахунку за кожен такий день.

Перераховувати аванс на відрядження можна на корпоративну картку, емітовану на відрядженого працівника або на його особисту платіжну картку, або видавати готівкою із каси підприємства.

Зразок наказу: Наказ про службове відрядження за кордон

Докладно щодо оформлення закордонного відрядження рекомендуємо наш матеріал: https://7eminar.ua/news/1167-vidryadzennya-za-kordon

Раді допомогти, звертайтесь ще!