Списання заборгованості перед російським підприємством: необхідність чи можливість

Рішення цього питання залежить від однієї умови: чи є рішення РНБО?

Якщо рішненя РНБО є - так, її можна списати і можна до неї застосовувати зменшуючу коригуючу різницю відповідно до п. 66 підрозд. 4 розд. XX ПКУ.

Якщо рішення РНБО немає - вона не вважається вилученою. І зменшуючу коригуючу різницю з п. 66 підрозд. 4 розд. XX ПКУ до неї застосовувати не можна. Спеціальних норм, які б дозволяли списати цю кредиторку, немає. Тому вочевидь її можна буде списати, коли сплинуть строки позовної давності.

Рішення питання щодо списання заборгованості перед російським підприємством залежить від наявності рішення РНБО. Якщо таке рішення є — кредиторську заборгованість можна списати, при цьому дозволяється застосувати зменшуючу податкову різницю згідно з п. 66 підрозд. 4 розд. XX ПКУ (див. листи ДПСУ від 24.03.2023 № 673/ІПК/99-00-21-02-02-06, від 18.07.2023 № 1945/ІПК/99-00-21-02-02-06, від 16.10.2023 № 3578/ІПК/99-00-21-02-02-06). Водночас, у цих роз’ясненнях ДПСУ існує суперечність: іноді йдеться про можливість списання кредиторки одразу після набрання чинності Законом № 2116-IX від 03.03.2022 («Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів»), але насправді Закон № 2116 вимагає індивідуального рішення РНБО щодо кожного конкретного об’єкта або боргу, яке вводиться в дію Указом Президента (ст. 3 Закону № 2116-IX).

Тільки після такого рішення заборгованість вважається вилученою, кошти підлягають перерахуванню до бюджету або майно передається у господарське відання держпідприємств (ст. 4 Закону № 2116-IX). У такому разі виникає підстава для застосування зменшуючої податкової різниці з п. 66 підрозд. 4 розд. XX ПКУ, оскільки дохід визнається лише в бухобліку, а реальних грошових коштів підприємство не отримує.

Якщо ж рішення РНБО щодо цієї конкретної кредиторської заборгованості немає, вона не вважається вилученою. Жодних спеціальних норм для списання такої заборгованості не передбачено, тому застосовуються загальні правила: кредиторка визнається безнадійною і може бути списана лише після спливу строку позовної давності (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, Цивільний кодекс України), строк якої призупинено на час воєнного стану.

Таким чином, якщо рішення РНБО немає, застосування зменшуючої різниці з п. 66 підрозд. 4 розд. XX ПКУ недопустиме, а заборгованість підлягає списанню на загальних підставах після спливу строку позовної давності.

Нагадуємо, що поновлення строку позовної давності відбудеться 4 вересня 2025 року. Тобто після того, як набере чинності Закону №4434, відлік строку позовної давності відновлюється, і продавець має право використати решту часу, що залишилася до завершення 3-річного строку.

Раді допомогти, звертайтесь ще!