Облік гарантійних робіт та податкові різниці у будівництві

На мою думку, можна не уточнювати. У разі, якщо резерв не створювався під конкретні витрати, усі підприємства (незалежно від того, яку діяльність здійснюють) фактичні витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування включають до витрат на збут.

Загальні правила шодо обліку резерву такі

Промислові підприємства в цьому питанні орієнтуються на Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені наказом Мінпромполітики від 09.07.2007 р. № 373 (далі — Методрекомендації № 373). У них передбачені два варіанти обліку гарантійного забезпечення:

— включати його безпосередньо до виробничої собівартості продукції згідно з п. 14 П(С)БО 16 (п. 182 Методрекомендацій № 373): Дт 23 — Кт 473;

— включати до складу загальновиробничих витрат (далі — ЗВВ) (п.п. «б» п.п. 17 п. 394 Методрекомендацій № 373): Дт 91 — Кт 473. До речі, такі ЗВВ є змінними і в повній сумі включаються до виробничої собівартості. Тобто при розподілі ЗВВ забезпечення в повній сумі потрапить на рахунок 23: Дт 23 — Кт 91.

Будівельні організації враховують вимоги Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затверджених наказом Мінрегіонбуду від 31.12.2010 р. № 573 (далі — Методрекомендації № 573). У п.п. 4 п. 4 додатка 2 до них вимагається відносити витрати на формування гарантійного забезпечення до ЗВВ. Тобто будівельні підприємства формують гарантійне забезпечення проводкою Дт 91 — Кт 473.

Підприємства (незалежно від виду здійснюваної ними діяльності), що застосовують рахунки класу 8, суми забезпечення спочатку показують за дебетом рахунка 84 «Інші операційні витрати», а вже потім списують: Дт 23, 91, 93 — Кт 84.

Облік понесених гарантійних витрат підприємства ведуть таким чином:

— у межах суми забезпечення: Дт 473 — Кт 20, 22 (вартість ТМЦ, використаних на гарантійні ремонти), Дт 473 — Кт 631, 685 (розрахунки із сервісною організацією, іншими контрагентами, залученими до виконання гарантійних зобов’язань), Дт 473 — Кт 651, 661 (зарплата і ЄСВ на зарплату працівників, зайнятих гарантійними ремонтами), Дт 473 — Кт 24, 26, 28 (списання поверненої продукції/товарів, що не підлягають ремонту);

— понад суму забезпечення: промислові підприємства і будівельні організації: Дт 24 — Кт 20, 22, 631, 685, 651, 661, 26. І потім: Дт 23 — Кт 24. А торговельні підприємства: Дт 93 — Кт 20, 22, 631, 685, 651, 661, 28.

Якщо ж підприємство зобов'язане використовувати різниці, то слід до уваги взяти різницю, прописану у п. 139.1 ПКУ. Так, відповідно до неї фінрезультат до оподаткування треба:

— збільшити на суму витрат на створення резерву з гарантійного ремонту за правилами НП(С)БО або МСФЗ, тобто на суму, що обліковується за оборотом Д-т 91 К-т 473 для виробників (додатково див. лист ДФСУ від 15.07.2016 р. №15291/6/99-99-15-02-02-15) та Д-т 93 К-т 473 для продавців;

— зменшити на суму використання гарантійного резерву, сформованого за правилами НП(С)БО або МСФЗ, тобто на суму, що обліковується за оборотом Д-т 473 К-т 20, 22, 63, 65, 66, 68;

— зменшити на суму коригування (зменшення) резерву, на яке збільшився фінансовий результат до оподаткування, тобто на суму, що обліковується по обороту Д-т 473 К-т 719.

Тож, по суті, внаслідок таких коригувань оподатковуваний прибуток буде зменшений лише на суму фактичних витрат підприємства на виконання гарантійних зобов'язань. А витрати на формування гарантійного резерву, а також його донарахування (зменшення) на об'єкт оподаткування на прибуток не вплинуть.

Раді допомогти, звертайтесь ще!